Каталог джерел

Замовлення тканин супроводжується чутками про вбивство та пограбування купця дорогою з Кракова до Вроцлава. Гордон висловлює сподівання, що ця звістка неправдива.

Томас Гордон звертається до пана Огілві з проханням негайно виплатити пану Форбсу або за його розпорядженням суму 500 флоринів у розмінній монеті.

Томас Гордон запевняє Артура Форбса у сплаті векселя згідно з обіцянкою, даною в Ярославі, та про виплату 500 флоринів. Він також повторює прохання надіслати безпечним шляхом замовлені тканини, передусім червоний адамашок.

Король Сигізмунд I Старий надає бурмистрові та райцям Львова ділянку над Полтвою перед Краківською брамою під будівництво водяного млина для їхнього приватного вжитку. Документ передає міській владі повну власність, усі доходи з млина та цілковиту міську юрисдикцію над ним і мірошником, вилучаючи їх з-під юрисдикції старости.

Томас Гордон-молодший відповідає на нагадування міського писаря у Львові, заявляючи про намір сплатити заборгованість у розмірі 130 злотих після вирахування суми, виплаченої лікарю за асигнатою. Він просить адресата остаточно викреслити його з реєстру боржників.

Король Сигізмунд I Старий скасовує клаузули давніх привілеїв, які обтяжували міські лани чиншами та дозволяли різним націям мати окреме судочинство, звільняючи міщан від оплат і наказуючи судити всіх мешканців виключно за магдебурзьким правом перед львівським війтом.

Ельжбета Гордон повідомляє Артура Форбса про призначення на 16 квітня 1692 року дати зустрічі з кредиторами її покійного чоловіка. Вона закликає адресата з'явитися особисто або призначити уповноваженого представника для офіційної передачі товарів та боргової документації відповідно до декрету Трибуналу.

Ельжбета Ґордонова скаржиться на тиск кредиторів чоловіка. Стверджує, що віддала навіть подаровані їй коштовності, й просить Форбса залишити засоби для життя з дітьми.

Король Сигізмунд I вирішує спір між радою міста Львова та Казимиром Гинком, постановляючи, що на підставі ранішого привілею Гинко зберігає пожиттєве володіння зимноводським млином. Лише після його смерті львівські міщани зможуть скористатися своїм спадковим правом і викупити млин у правонаступників за визначену суму.

Ґреґорі просить надіслати його власноручний документ панові Форбсу у зв’язку з планами від’їзду до Ґданська й обіцяє оплату. Затримку пояснює нестягненими боргами, посилаючись на Белла й Томсона.

Король Сигізмунд I затверджує ухвалу міської ради Львова, яка накладає чинш на місцевих і приїжджих купців та ремісників, котрі розставляють ятки і буди на ринку під час ярмарків. Зібрані в такий спосіб кошти мають надходити до міської скарбниці та служити потребам міста.

Александр Гродзицький дякує Яну Станіславу Яблоновському за виявлені добродійства та зичливу підтримку, надану його рідному братові. Він висловлює довічну вдячність усієї родини та запевняє в готовності до подальших вірних послуг.

Ґродзіцький дякує за доброзичливе прийняття брата. Пише про його старість і власні труднощі під час безкоролів’я, а далі просить допомоги та протекції.

Король Сигізмунд I Старий відновлює втрачені під час пожежі привілеї львівських сукнарів, підтверджуючи їхнє виключне право краяти й продавати сукно на лікті у місті Львові та забороняючи цю діяльність іншим купцям під загрозою конфіскації товару. Володар наказує старості та міській владі Львова надавати цеху сукнарів усіляку допомогу й захист у здійсненні цих прав.

Ґродзіцький відсилає райців по квит на позичені 6 000 злотих до скарбу Речі Посполитої. Обіцяє зробити зауваження підлеглим, на яких скаржиться місто, та розрахуватися за взяте залізо.

Король Сигізмунд I затверджує угоду між львівськими міщанами та галицьким старостою Миколаєм із Сеняви, згідно з якою львів’яни погодилися тимчасово сплачувати митний збір із возів у Галичі на час обіймання ним цієї посади. Документ гарантує, що ця поступка не порушує загального звільнення Львова від сплати мита в усьому Королівстві Польському, яке має бути повністю відновлене після завершення урядування Сенявського.

Ґроховський запрошує львівських райців на єпископську урочистість 27 вересня 1625 року. Наголошує на дружбі, своєму руському походженні й значенні Львова як осередку митрополії.

Король Сигізмунд I Старий передає бурмистрові, райцям та місту Львову у вічну власність міську лазню, розташовану навпроти монастиря францисканців, разом із чиншем, що дотепер сплачувався до королівського замку. Доходи з лазні мають підтримувати міську скарбницю, обтяжену витратами на ремонт і розбудову фортифікацій.

Ґроховський розподіляє французьке й венеційське скло між кімнатами, вимагає завершення палацу та платні мулярові три злотих на тиждень. Згадує податки на прусську війну та напад на суфрагана у Венеції.

Ґроховський визначає оздоблення палацу: мармурові таблиці, скло, фарбування стелі й оксамитові крісла. Вимагає завершити роботи до св. Михаїла. Коментує конфлікт владики з королем і вірменську справу.

Архієпископ Станіслав Гроховський повідомляє львівського міського писаря Войцеха Зімницького про надання пребенди ксьондзу Стаміровському та квапить щодо ведення будівельних робіт. Він також висловлює обурення через недолугість підлеглих під час сплаву шкути і наказує організувати підводи для перевезення вантажу до Львова.

Львівський архієпископ Станіслав Гроховський повідомляє Войцеха Зімницького про відправлення коштів на будівельні роботи біля кам'яниці та наказує зосередитися на завершенні мурів і брами. Він також просить у разі потреби тимчасово викласти відсутні кошти та передати листа панові Вояковському.

Король Сигізмунд I Старий скасовує несприятливий декрет королівських комісарів у спорі з приміським попом Хомою щодо церкви Благовіщення та підтверджує привілей влади Львова. Документ установлює, що бурмистр, райці та війт львівський у міських справах підлягають виключно безпосередньому суду монарха.

Юзеф Грушевич просить Артура Форбуса вибрати й придбати для нього у Львові гарного соболя, зобов'язуючись покрити всі витрати. Відправник обіцяє якнайшвидше повернути гроші та висловлює вдячність, зазначаючи, що йому важливо отримати хутро до свят.

Король Сигізмунд I Старий дозволяє львівському бурмистрові та райцям викупити королівське село Скнилів із рук шляхетного Яна Вишньовського за законно записану суму. Влада Львова має тримати й користуватися цим селом з усіма його приналежностями до часу повної сплати викладеної на викуп суми.

Ґрушевич пояснює, що нагальна потреба змусила його витратити залишені в нього червоні золоті. Обіцяє повернути відповідні монети, а в приписці нагадує про обіцяного собаку.

Король Сигізмунд I Старий дарує бурмистрові та раді міста Львова двадцять гривень щорічного чиншу з міської варти, що досі сплачувався на львівський замок, призначаючи ці кошти на потреби та відбудову міста.

Катажина Ґрушевичова запрошує Форбса та його домочадців на весілля дочки Катажини, призначене на неділю 24 лютого 1686 року. Обіцяє віддячити за їхню прихильність.

Король Сигізмунд I Старий інкорпорує львівський деканат після смерті його тогочасного посідача Яна Крупського до спільного столу катедральної капітули у Львові. Крім того, він постановляє, що майбутні декани мають обиратися винятково з кола місцевих каноніків та щорічно отримувати 10 гривень додатку з доходів деканату.

Г’юсон повідомляє про часткові сплати, суперечку щодо цін поясів і продаж шовку. Згадує суд над підскарбієм і спростовує чутку про смерть поморського воєводи.

Г’юсон передає домовленості із Саскевичем і нові обіцянки сплат. Згадує таємний намір повернути монетний двір, пов’язаний із пропозицією срібла; особи й суми залишаються непевними.

Юзеф Войновський засвідчує отримання сорока талярів від Александра Гюйсона, виплачених за векселем, виданим Миколаєм Миталовичем. Укладач документа звільняє адресата від зобов'язань за цим розрахунком.

Г’юсон узгоджує виїзд із неназваним сеньйором та Форбсом. Запрошує Форбса на 28 число місяця, обіцяючи ночівлю й місце для коней та воза.

Г’юсон підтверджує виплату Кнабу 5905 і 20 грошів Bm. Описує затримки розрахунків, переговори про ціни поясів і нестачу монети; додає сеймові та придворні новини.

Г’юсон описує труднощі стягнення боргів, низьку ціну шовку та застій сейму. Переказує з голландських новин звістку про проголошення герцога Йоркського королем.

Висока вода затримує подорож Г’юсона. Він просить продавати товари навіть дешевше, стягує борги з Вольфа Гіршеля, Янася та Бера Шмуля й обмірковує розрахунки через Вроцлав і наумбурзький ярмарок.

Не отримавши боргів вчасно, Г’юсон обмірковує поїздку на ярмарок до Наумбурга. Просить продати залишки товарів навіть дешевше й скаржиться на лінивого слугу Джорджа Ліндсея.

Г’юсон повідомляє, що запакував тафту для короля на своєму возі разом із власними товарами. Планує подорож до Тарнова, згадує брак і дорожнечу позументів та відсутність новин.

Саскевич відмовляється платити до Трибуналу й хоче повернути пояси. Г’юсон організовує гроші до Гданська, обговорює ціни товарів і домагається відповідей маршалка, підскарбія та квартирмейстера.

Г’юсон домовляється про прийняття товарів і сплату боргів у Варшаві. Описує вади тканин, відмови та обіцянки платежів; залишається в місті, щоб зібрати гроші перед подорожжю.

Г’юсон повідомляє про труднощі зі стягненням боргів, конкуренцію торговців шовком та обрання маршалка. Згадує також клопотання про придворний документ у справі Сімервалла.

Г’юсон повідомляє про стягнення боргів і вексель до Ґданська. Зазначає повну сплату одного боржника та коментує затягування завершення сейму через приватні інтереси.

Г’юсон підтверджує сплату Зайделя, виплату Кнабу та гроші від старшого Саскевича. Молодший боржник відкладає сплату до кінця сейму. Автор описує ціни поясів і труднощі збуту шовку.

Г’юсон дякує за рекомендацію, завдяки якій купив товар у кредит. Планує торгувати на малих ярмарках, описує перевезення до Кракова та нарікає на коня за 22 [валюта непевна].

Г’юсон далі чекає грошей, переконує Саскевича прийняти пояси й просить Форбса написати йому. Обговорює сплати Камінга, гроші до Гданська та обіцянку квартирмейстера.

Г’юсон відмовляє в кредиті клієнтці з поганою платіжною репутацією. Нагадує Берові Шмулю про обіцянку сплатити 400 [валюту не вказано] та просить товари для ярмарку в Кросні.

Купець просить Форбса надіслати тканину й широкі срібні позументи для зацікавленої шляхтянки. Дозволяє продавати власні товари дешевше від зазначеної ціни, щоб отримати готівку.

Г’юсон описує відмову Саскевича платити, гроші до Гданська та стягнення полкового боргу. Переказує також звістку з Торуня про затоплення під мостом баржі зі свинцем.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський підтверджує прелатам і канонікам митрополичої капітули у Львові дарування грошової десятини з передміських ланів Львова, трансумуючи привілей архієпископа Григорія від 1471 року. Натомість капітула разом із вікаріями зобов'язується щорічно відправляти роковинне богослужіння на свято святого Мартина з визначеним розподілом коштів для церковних служителів.

А. Л. Гулевська пише до Глоговського, висловлюючи від імені свого чоловіка подяку за надані послуги. Вона згадує про незрозумілі обставини відправлення когось до Любліна та доручає себе подальшій прихильності адресата.