Каталог джерел

Станіслав Лянцкоронський повідомляє владу Львова про королівський наказ асигнувати десять тисяч злотих із чопового на міські фортифікації. Він сповіщає про свій швидкий приїзд, нараду з урядовцями та розпорядження орендареві невідкладно виплатити цю суму магістрату.

Гетьман Станіслав Лянцкоронський сповіщає про свій приїзд до Львова для наради щодо нагального будівництва міських оборонних укріплень. Він наказує райцям підготувати матеріали, відшукати затверджені королем плани та найняти інженера Делакву.

Львівська міська рада надає своєму колезі, райці Анджею Вахловичу, на п'ятнадцять років спустошену пасіку в міському селі Зубра разом із правом викупу заставлених селянських ґрунтів. Документ звільняє отримувача на шість років від платежів в обмін на відбудову господарства, зобов'язуючи після завершення цього терміну сплачувати щорічний чинш у розмірі шести злотих.

Кшиштоф Лянцкоронський просить чернігівського підсудка піти назустріч місту і відмовитися від залишку боргу в розмірі 70 злотих з тамтешніх євреїв. Своє прохання він пояснює надзвичайним зубожінням та утиском міщан через обтяжливі табірні повинності (обозщизну).

Райці міста Львова підтверджують перекладений з німецької мови на польську статут підмайстрів кравецького цеху 1491 року, який регулює їхній устрій, регулярні сходини та внески до спільної скарбнички.

Олександр Мадалінський дякує волинському воєводі за дотеперішнє заступництво і просить довести до кінця справу проти пана Ніклевича, чиї наклепи його глибоко вражають. Він знімає звинувачення в підбурюванні з пана Прибиславського та висловлює каяття через власну запальну поведінку, продиктовану почуттям честі.

Александр Мадалінський сповіщає волинського воєводу про тяжку хворобу, перенесену в дорозі, та про лікування, розпочате в Ґданську. Запевняючи у вічній вдячності, він шукає опіки адресата і просить його про батьківську протекцію.

Король Владислав IV підтверджує привілей короля Казимира Ягеллончика від 1476 року, що надає монастирю Тіла Господнього отців-домініканців у Львові право збору мита з купецьких возів у селі Костеїв у Львівській землі.

Тереза Мадалінська, велюнська хорунжина, сповіщає руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про несподівану смерть свого чоловіка. Вона просить адресата та його дружину взяти її під опіку й пам’ятати про неї в її сирітстві та горі.

Король Ян Казимир на коронаційному сеймі підтверджує конвенту домініканців при костелі Божого Тіла у Львові привілей короля Владислава IV, що містить трансумпти давніших надань Сигізмунда I, Казимира Ягеллончика, Владислава Ягайла та князя Владислава Опольчика щодо земельних маєтностей, монастирської площі, юрисдикції та мит.

Священник Й. Манастерський виступає проти незаконного надсилання міської екзекуції та стягнення чиншу з кам'яниці покійної генералової Бекерської. Він закликає президента Львова припинити узурпувати юрисдикцію над його правомірно набутим майном.

Львівський канонік кс. Й. Манастерський звертається до радників міста Львова з проханням не стягувати з убогого орендаря чинш за належний священнику підвал. Посилаючись на давню прихильність магістрату до духовенства, він натомість декларує вдячність і готовність до послуг.

Король Ян Казимир підтверджує сукупність прав, вольностей, імунітетів і надань міста Львова, трансумуючи генеральний привілей короля Владислава IV від 1633 року. Укладач документа винагороджує в такий спосіб вірність і самопожертву міщан, виявлені під час нещодавнього козацького бунту та татарського набігу під міські мури.

Фрідеріх Йоганн Майдель дякує купцеві Артуру Форбсу за домовленості, досягнуті з його сином, і повідомляє про розпорядження виплатити належний капітал через свого повіреного. Він також торкається питання річних відсотків і просить переказати векселем кошти, які мають надійти з Вроцлава.

Король Ян Казимир підтверджує привілей свого брата Владислава IV, що містить трансумпт статуту, наданого 1621 року міською владою Львова цеху солодовників, пивоварів і медоварів. Документ регулює організацію братства, правила ремесла, дисциплінарні покарання, оборонні повинності щодо міста та релігійні обов'язки членів цеху.

Хелмінський єпископ і підканцлер коронний Ян Малаховський свідчить про ревні заслуги синдика Михайла Григовича на користь Львова. Він закликає міську владу виплатити йому належну винагороду та заборгованість за Гродненський сейм.

Король Ян Казимир затверджує статті угоди, укладеної між майстрами та челядниками (товаришами) цеху теслів у Львові, внесеної до книг і засвідченої львівським міським магістратом. Документ регулює питання внутрішнього розпорядку, взаємних обов'язків, штрафів і трудової дисципліни в конфратернії.

Король Ян Казимир надає громаді львівських вірмен повну свободу вести торгівлю всілякими товарами, зокрема сукном і прянощами, а також право варити та шинкувати алкогольні напої нарівні з іншими жителями міста. Цей привілей є винагородою за вірність і жертви, понесені львівськими вірменами під час нещодавньої облоги Львова козацько-татарським військом.

Станіслав Малаховський повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про збереження листів у орендаря та радить обговорити цю справу під час візиту до королеви. Він також згадує, що переказав монархині позицію воєводи щодо довірення брами Жовківського замку.

Станіслав Малаховський бідкається через розлуку з адресатом і згадує про скупі звістки з галицького сеймика, сподіваючись отримати його діяріуш. Він також повідомляє, що очікує на документ про евікцію, який має привезти брацлавський воєвода.

Станіслав Малаховський повідомляє про зустріч із руським воєводою в Самборі та застерігає перед хоругвами, що прагнуть зіткнення з підрозділами краківського каштеляна, які виходять із конфедерації. Він також просить адресата про заступництво й допомогу у стягненні боргу на суму понад дві тисячі злотих.

Станіслав Малаховський сповіщає адресата про успішне підписання мирного договору та наказ про припинення будь-яких воєнних дій упродовж тридцяти днів під страхом смертної кари. Посилаючись на поспіх у дорозі, він обіцяє надіслати копію документа та докладні відомості з наступною поштою.

Станіслав Малаховський пояснює перебіг переговорів у Карловицях та причини, через які зволікання венеційських і турецьких послів завадило вчасно захистити Покуття від татарського спустошення. Він також торкається прикрого вчинку свого брата, дякуючи адресатові за стриманість і терпіння в цій справі.

Станіслав Малаховський повідомляє про труднощі в мирних переговорах із Туреччиною, заходи щодо стримування татарських чамбулів та суперечки, пов'язані з трактатом. Він також торкається родинно-майнових питань щодо сондецького старости та згадує про жалобу після раптової смерті ошмянського старости.

Король Ян Казимир поширює дію права львівського куркового братства на стягнення пасовищного збору (пашного) з перегону худоби на відстань до дванадцяти миль від міста, а також надає братству право стягувати один гріш з кожних ста флоринів вартості купецьких товарів. Привілей є нагородою за заслуги членів братства у відбитті нещодавньої облоги Львова козацькими військами.

Ж. К. Маньяніні повідомляє пана Дюпре про згоду свого патрона на обмін 500 золотих дукатів і квапить його якнайшвидше забрати готівку у пана Лібовича. При цьому він застерігає, що зволікання може призвести до того, що ці монети підуть на інші двірські витрати.

Король Ян Казимир підтверджує статут львівського цеху голкарів і ножовників, наданий і скріплений печаткою міською радою Львова у 1649 році. Привілей містить статті, які регулюють устрій братства, обрання цехмістрів, права майстрів, а також правила навчання підмайстрів та учнів.

Король Ян Казимир затверджує запис із радецьких книг міста Львова, що містить реформовані цехові артикули об'єднаного цеху токарів і поворозників, а також додаткові пункти, ухвалені міською радою, щодо ситарів і гребінників.

Кс. Марек пояснює стольниковій Анні Врублевській причини затримки свого приїзду через розпорядження дефініторію та чернечі обов'язки. Запевняє адресатку у відправленні мес за добробут її маєтків, повернення боргів та захист худоби від мору.

Король Ян Казимир підтверджує локаційні привілеї на магдебурзькому праві для містечка Підгороддя в Рогатинському старостві, трансумуючи грамоту короля Владислава IV від 1633 року.

Казимир Марковський звітує про стан здоров’я кульгавого коня та повідомляє про труднощі з коновалом через від'їзд короля. Він також описує витрати на власне лікування після хвороби та наполегливо просить надіслати додаткові гроші на покриття боргів.

Король Ян Казимир дозволяє місту Львову стягувати міські повинності або грошові збори з іноземних купців, які перебувають із товарами понад чотирнадцять днів. У разі спротиву на винних накладається штраф у розмірі ста угорських флоринів, що сплачується порівну на користь королівської скарбниці та міської каси.

Джон Мюррей просить купця Артура Форбса відправити до Вєлької Всі возом пана Чалмерса товари, привезені з Вроцлава, а також каразею від Александра Голла. Він зобов'язується відшкодувати всі понесені витрати та просить повідомити останні новини.

Джон Мюррей просить купця Артура Форбса забрати у Волтера Іннеса боргову розписку за здійснений платіж або ж отримати письмове підтвердження сплати боргу. Він також порушує питання щодо домовленості з паном Ґалбрейтом стосовно перевезення риби.

Джон Мюррей описує труднощі зі стягненням плати від Джона Патона та сповіщає про зустріч із Форбсом на ярмарку в Ярославі. Він також звертається з проханням надіслати потрібні товари, за які обіцяє розрахуватися.

Джон Мюррей повідомляє Артура Форбса, що надіслана для нього бочка риби так і не надійшла, оскільки візник повіз її до Кракова. У приписці відправник також просить отримати від пана Іннеса письмове підтвердження відтермінування.

Джон Мюррей пише з Тарнова до львівського купця Артура Форбса щодо недоставленої бочки риби, яку візник свавільно повіз до Кракова, та просить придбати дві варнінки. Він також замовляє тридцять пар чобіт із червоного сап'яну, пропонуючи відіслати їх без сплати мита чи витрат, сховавши в бочці з-під риби.

Король Ян Казимир звільняє мешканців юридики св. Івана у Львові від усяких стацій, зимових леж, нічлігів, підвід та інших військових повинностей за їхню вірність і самопожертву під час оборони міста. За порушення заборони постою призначає суворі військові кари й наказ вираховувати відшкодування з платні.

Річард Мюррей виправдовується перед Атером Форбсом за затримку з поїздкою та виплатою коштів, пояснюючи це імператорськими поборами в Бардієві та справою в трибуналі. Водночас він повідомляє, що решту боргу від його імені передасть Джон Мюррей, і просить про розуміння та збереження дружніх взаємин.

Річард Мюррей перепрошує купця Артура Форбса за затримку у сплаті давнього залишку боргу, пояснюючи це непередбаченими збитками, яких зазнав у Ряшеві. Він висловлює вдячність за виявлене розуміння та просить передати кореспонденцію, адресовану панові Мейтленду.

Король Ян Казимир підтверджує грамоту Владислава IV від 1644 року для руських провізорів львівської церкви Благовіщення Пресвятої Діви Марії на Краківському передмісті. Акт ґарантує їм виключне право на управління церквою, школою, шпиталем та приналежною нерухомістю без накладання додаткових міських тягарів.

Якуб Мюррей, шкодуючи про залишення купецтва заради руйнівної військової служби, просить Артура Форбса про заступництво перед шваґром Френчем і паном Франкленом. Він сподівається на підтримку, яка дозволить йому повернутися до колишнього заняття, заробити на хліб і сплатити борги кредиторам.

Король Ян Казимир підтверджує та затверджує статут і статті цеху кушнірів у Яворові. Документ містить попередні конфірмації королів Владислава IV, Сигізмунда III Вази та Стефана Баторія, а також первісний цеховий порядок, наданий у 1554 році старостою Лукашем Ґурницьким.

Ян Мархоцький повідомляє Яна Свошовського про напад слуги львівських райців на свого челядника в корчмі та про завдану цим образу. Він просить у писаря поради, застерігаючи про помсту з боку вояків, якщо місто не відшкодує заподіяної кривди.

Папа Іннокентій X сповіщає духовенство та люд Львівської дієцезії про піднесення Яна Тарновського до сану архієпископа-митрополита після смерті його попередника. Він наказує вірним підкоритися його пастирській владі та виявляти йому синівську пошану й послух.

Станіслав Стефан Марціновський відповідає на лист свого господаря Яна Шрайбера з вимогою звільнити займане житло. Він запевняє в готовності виїхати з будинку, проте зазначає, що з поважних причин не може зробити цього негайно, та пропонує зустрітися для особистого обговорення справи.

Провінціал домініканців Яцек Терраріус уповноважує пріора Яцека Жечковського заснувати розарійне братство та опікуватися ним при костелі в Зубрі у Львівській архідієцезії. Документ містить пізніші затвердження львівських архієпископів Костянтина Липського від 1687 року та Яна Скарбека від 1724 року.

Ректор Краківської академії Антоній Марцішовський відкликає зі Львова бакалавра Лейдмана, який вступив у конфлікт з архієпископом, і просить львівський магістрат ухвалити рішення щодо заміщення посади ректора кафедральної школи. Він також дякує за підтримку в судовому процесі та згадує про плани апостольського нунція перевидати твори львів'янина Шимона Шимоновича.

Король Ян Казимир на знак визнання військових заслуг, зокрема під Збаражем та Іваногродом, підтверджує вибранецькі вольності солтисові Грицьку Поповичу із села Знесіння. Він також звільняє його від будь-яких повинностей, оплат і тягарів на користь короля та орендарів Львівського староства.

Томас Маршалл повідомляє купця Артура Форбса про виконання замовлення на сукню, пояс та ремонт меча, які він відправляє через посередників до Львова. До листа він також додає перелік витрат і розрахунок авансу.