Каталог джерел

Нунцій просить владу Львова стримувати противників вірменського архієпископа та його прихильників. У листі вживається полемічний термін «схизматики» та йдеться про захист вірян.

Гордон просить писаря Львова про кілька днів відстрочки у сплаті 130 злотих. Передбачає розрахунок цієї суми через лікаря на підставі асигнації, після отримання належної суми.

Брати Ґурки посилають двох уповноважених по гроші, які покійний Анджей Накуський [?] залишив на зберігання у львівської влади. Вони мають отримати суму й за потреби видати розписку від імені відправників.

Архієпископ Дамієтти підтверджує отримання листа про спір львівських кушнірів. Обіцяє врахувати прохання згідно зі справедливістю й у межах свого рішення; запевняє в допомозі також в інших справах.

Автор просить адресата про прихильність і допомогу у справі, пов’язаній із судовим або урядовим провадженням. Згадує труднощі з отриманням справедливості та просить підтримки; подальші подробиці, зокрема особи й предмет справи, невпевнені. У датуванні в тексті зазначено 15 січня 1575 року; місце невпевнене.

Автор нагадує адресатові про його попередню допомогу у справі, пов’язаній із золотарем і боржником. Згадує звістку про дії магістрату та просить і надалі прихильно поставитися до справи й посприяти її прискоренню; подробиці провадження частково невпевнені. Датування: «Cracoviae d. 12 January 1760».

Збережений адресний аркуш адресує лист Альбертові Романовському, лавникові й цивільному нотаріусові Жовкви. Текст листа на с. 2 надто складний для читання на доступній репродукції, щоб безпечно визначити його предмет. Дату самого листа не встановлено; 30 червня 1627 року зазначено на архівній обкладинці, але цю дату не приписано листу.

Р. Корицинський звертається до райців Львова. У листі згадано розпорядження та умову повернути авторові щось; подробиці розрахунку нерозбірливі. Лист датовано у Слободі 5 квітня 1639 року.

Лист датований 1 липня 1734 року; у ньому згадано універсал, надісланий зі Львова. Збереглося звертання «Jaśnie Wielce Mości Panowie y Bracia»; місце написання непевно прочитано як Brudna.

Автор звертається до бурмістрів і райців Львова та згадує «громадянина й купця львівського», рекомендуючи його адресатам. Лист датовано 22 травня 1610 року; автора й місце написання не встановлено.

Автор звертається до «Шляхетного добродія» й подає скаргу щодо цехмістра шевського та дій, вчинених на його землі. Далі він апелює до справедливості магістрату, провадження й належних покарань; частина аргументації нерозбірлива. Інвентарна картка приписує лист Вацлаву Крушицкому, каноніку, але підпис самого листа прочитати неможливо. У листі зазначено дату 14 липня 1769 року; місця в датуванні немає.

Великий коронний канцлер Ян Лещинський закликає магістрат Львова стягнути з міщанина Вишньовського борг і понесені витрати на користь Ієроніма Шеремети із Самбірської економії, згідно з вироком деканального суду трирічної давності. На адресному боці міститься службова примітка про врегулювання справи та виплату грошей кредитору.

Краківський райця Францішек Лупач нагадує львівському магістрату про несплачений борг, щодо якого мав неодноразові обіцянки, та попереджає, що в разі подальшого зволікання буде змушений шукати інших правових засобів для повернення грошей.

Маршалок великий коронний Станіслав Іраклій Любомирський закликає владу Львова виконати вирок маршалківського суду на користь пана Толкача. Наказує повернути потерпілому пограбоване майно та забезпечити задоволення вимог з боку купців.

Хелмінський єпископ і коронний підканцлер Ян Малаховський засвідчує ревні заслуги синдика Міхала Григовича на користь Львова. Він звертається до міської влади з проханням виплатити йому належну винагороду та заборгованість із Гродненського сейму.

Пріор краківських кармелітів звертається до влади Львова з проханням припинити ворожі дії та ув'язнення ченців, які прагнуть оселитися в місті. Він пояснює зволікання провінціала візитаційними обов'язками, посилається на колишню прихильність предків райців та застерігає від церковних покарань за перешкоджання монастирським фундаціям.

Кардинал Монтальто запевняє владу Львова у своїй прихильності та обіцяє заступництво перед Папою та Конгрегацією обрядів у зусиллях щодо отримання рішення у справі культу Яна з Дуклі. Він підкреслює значення цієї справи для зростання побожності місцевого населення.

Якуб Мєшковський інформує бурмістра та райців львівських про напад людей панів Дідушицьких на Зубру, пограбування худоби та побиття підданих. Просить негайно направити потерпілих до ґроду для огляду ран та з'ясувати, чи не подала протилежна сторона протестацію до замку.

Полковник Анджей Моджевський запевняє владу Львова, що краківський воєвода наказав своїй волоській корогві залишити передмістя, оскільки не має наміру домагатися справедливості коштом убогих мешканців. Водночас він пояснює, що справу конфлікту та образ з боку львівського старости та пана Самоцького було передано на розгляд королівської комісії.

Коронний референдар Ян Анджей Морштин повідомляє владу Львова про призначення королевою дати його весілля з Катериною Гордон на 27 квітня 1659 року. Він просить надіслати міського делегата на весільну урочистість, декларуючи свою постійну прихильність та готовність до надання місту послуг.

Войцех Мясковський надсилає львівським райцям суму 1043 червоні золоті та дрібну монету, що належать коронному підканцлеру, з проханням видати квитанцію. Він звертається з проханням терміново передати ці гроші разом із кореспонденцією до рук кс. Тшебінського у Варшаві.

Львівський суфраган Захарій Новошицький описує урочистий в'їзд нового архієпископа до Львова, численні бенкети для райців та вірмен, а також стан ремонтних робіт у кам'яниці архієпископа та суперечки в капітулі. У листі він також просить Зімницького, який перебуває у Варшаві, придбати індійське сукно та повідомляє про стан здоров'я його дружини.

Великий канцлер литовський Марціан Корибут Огінський запрошує бурмістра, райців та магістрат міста Львова на урочистість свого весілля з панною канцлерівною коронною, заплановану на 4 березня у Варшаві. Він запевняє гостей у належному прийнятті та почестях, а також декларує свою прихильність і готовність до надання послуг.

Підскарбій великий коронний Кароль Сєдльніцький звертається до влади Львова з проханням видати комісару Дзіоловському групу євреїв, ув'язнених у міській ратуші за звинуваченням у карбуванні фальшивих тинфів в Олеську. Арештанти мають бути передані під ескорт і перевезені до визначеного місця ув'язнення.

Підканцлер Анджей Ольшовський інформує львівський магістрат про кроки, вжиті королем для убезпечення міста, зокрема про направлення полковника Добчиця з частиною підрозділів до гарнізону. Також радить здійснити набір місцевих сил і повідомляє про прибуття монарха з посполитим рушенням.

Камінківський підстароста Станіслав Ординець звертається від імені краківського пана до бурмістра та райців львівських із проханням про триденне позичення килимів та опон на з'їзд поважних гостей, зокрема роду Тенчинських. Автор листа обіцяє повернути позичені тканини в неушкодженому стані одразу після завершення урочистостей.

Анджей Остророг дякує владі Львова за пам'ять про свого батька та декларує готовність до захисту прав міста. Просить надіслати копії лаудів Вишенського сеймику та львівського зібрання із зазначенням пунктів, що порушують інтереси міщан.

Миколай Остророг критикує владу Львова за подання зухвалих протестацій проти сеймику, податкових зборів та каптурового суду, що викликало обурення шляхти. Він радить райцям прагнути до залагодження суперечки, порозумітися з каптуровими суддями та скористатися посередництвом коронного канцлера.