Каталог джерел

Ян Казимир наказує Петру Ожзі доручити Іцку, орендарю чопового, виплатити заборговану суму магістрату Львова. Оригінал згадує дев'ять тисяч злотих; пізніша копія та обкладинка — десять тисяч.

Пріор визнає обов'язок з'явитися перед асесорським судом, проте просить вирішити справу через суд міської ради для уникнення витрат. Хоче призначення комісарів для огляду документів щодо ґрунтів монастиря. У зв'язку з нещодавнім терміновим від'їздом просить про тиждень до повернення, звільнення від асесорських термінів та згоду на подальше будівництво до мирного вирішення, причому будівлі мають дістатися тому, кому буде присуджено ґрунт.

Автор відповідає на прохання львівського магістрату у справі, яку називає слушною, і пише про досягнення взаємного відшкодування. Запевняє у прихильності до міста і розраховує на взаємність. Ключова фраза, що визначає процедуру, можливо, за участю синдиків, потребує повторного прочитання; з листа не випливає, що угода була укладена.

Ректор Бєгачевич надсилає магістрату Львова професора Подгаєцького як кандидата на посаду синдика у відповідь на прохання міста. Рекомендує його кваліфікації та очікує належного ставлення і винагороди.

Копія звернення до подільського воєводи з проханням про батьківське напоумлення сина, припинення насильства щодо Львова та відшкодування завданих збитків.

Войцеховський відповідає магістрату: Чехуцький, який користувався фундацією Альтембеків, виїхав перед канікулами минулого року на навчання до Любенецьких. Інформацію отримано від сеньйора Бурси Єрусалим.

Воленський просить видати Григорія, слюсаря, який втік з робіт для фортеці та гарнізону в Бродах. Упізнаний у Львові підпоручиком Трембецьким, перебуває у ратушній в'язниці. Дата 15 травня, обкладинка 13 травня 1739 року.

Відправник пише, що василіяни з монастиря святого Онуфрія звернулися до нього щодо ремонту дороги або під’їзду до монастиря. Він просить адресатів посприяти виконанню узгодженого ремонту. Точні дата й місце написання не зазначені.

Відправник звертається до Львівського магістрату з проханням. У читабельних фрагментах згадуються капітула, пан Богакцький і можливість зайняти його місце. Речення прочитано непевно, тому неможливо встановити, про яку саме посаду чи справу йдеться. Лист датований 4 березня 1756 року.

Автор нагадує про декларацію магістрату Львова щодо пробства та очікувану можливість отримати його після смерті отця Лозовського. Після смерті декана також потрібно знову розглянути справу деканату й попередню декларацію; автор згадує суфрагана, якого мали призначити деканом. Завершальне звертання адресоване шляхетним і поважним панам; підпис, імовірно, читається як «M. Rzewuski». Лист датовано Варшавою, 13 лютого 1763 року.

Відправник нагадує магістрату про попередні вияви прихильності й згадує справу львівського пробства, яку мають розглядати в суді. Просить про подальшу прихильність і висловлює вдячність. Дата, ймовірно, 12 травня 1764 року; місце, імовірно, Любень.

Відправник нагадує про давнішу обіцянку магістрату передати йому село, назва якого непевна. Просить адресатів допомогти отримати його та запевняє, що дотримуватиметься умов контракту. Датовано в Замості 15 лютого 1754 року.

Відправник наголошує на багаторічній прихильності й готовності служити адресатам, бажає їм здоров’я та добробуту. Точний привід листа не прочитано. Датовано в Замості 3 січня 1763 року.

Подільський воєвода Михайло Жевуський дякує львівському магістрату за надіслані вітання з нагоди світлого свята Воскресіння Господнього. У відповідь він висловлює міській владі взаємні побажання здоров'я та всілякого благополуччя.

На прохання єпископа Білоцерківського автор просить магістрат Львова підтримати прелата як кандидата на пробство, що стало вакантним після смерті священника-суфрагана. Кандидата характеризують як каноніка архикатедральної капітули з належним походженням, освітою та чеснотами, хоча частина опису нерозбірлива. Наприкінці автор повторює прохання й висловлює повагу.

Єпископ і коронний канцлер Анджей Станіслав Залуський реагує на відхилення магістратом рекомендованого кандидата та закликає до миролюбного і справедливого розгляду скарг львівського поспільства з метою уникнення судових процесів.

Кам'янецький єпископ Франциск Антоній Кобельський заявляє про підтримку магістрату Львова в захисті міських прав і привілеїв, обіцяючи втрутитися після липневої капітули. Він радить міській владі здобути сприятливі вироки у справах шляхетських юридик, а також переймати досвід, виборений великими прусськими містами.

Юзеф Коморовський звертається до львівської влади з проханням опублікувати міський митний тариф, щоб уникнути суперечок між орендарями, і повідомляє, що в Кривчицях такий документ уже видано. Він також просить зобов'язати виплатити 200 флоринів боргу, належного його орендареві.

Катажина Коссаковська докоряє львівському магістрату за видану заборону монастирям здавати помешкання шляхті, яка з'їжджається на контракти. Вона застерігає райців, що відчуження шляхти призведе до бойкоту львівських з'їздів і перенесення контрактів до іншого міста.

Кароль Максиміліан Крузер повідомляє львівський магістрат про запізніле отримання виклику на з'їзд для виконання асесорського декрету та просить передати новий термін, призначений єпископом-суфраганом. Водночас він висловлює владі міста новорічні вітання, бажаючи їй повернення до колишнього процвітання та величі.

Ігуменя львівських бенедиктинок Магдалена Куропатницька скаржиться канцлеру Яну Малаховському на львівський магістрат, який порушує привілеї монастирської юрисдикції, неправомірно позиває, нападає та ув'язнює підпорядкованих їй ремісників. Вона просить канцлера про письмове втручання до міської влади, щоб припинити подальші кривди й утиски до вирішення спору призначеною комісією.

Єжи Лончинський, підкоморій львівський, дякує владі міста Львова за побажання, передані п. Чехуцьким, та радить терміново укласти контракт на шеляжний податок (призначений на ремонт занепалих львівських кам'яниць) за погодженням із комісаром землі до його від'їзду на комісію до Радома.

Людвіка Любомирська повідомляє львівський магістрат про незаконну угоду відчуження палацу та маєтку (дворка), укладену між її чоловіком і герцогом Курляндським без її відома та згоди. Вона просить міську владу не вносити цей юридично нікчемний акт до радницьких книг та анулювати інтромісію (введення у володіння).

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує владі Львова за надіслані вітання та запевняє у своїй незмінній прихильності до міста. Він висловлює адресатам взаємні побажання здоров'я та всілякого благополуччя в новому році.

Великий коронний маршалок Станіслав Любомирський дякує львівському магістрату за надіслані віншування з нагоди минулих великодніх свят. Відповідаючи взаємністю, він висловлює міській владі побажання щастя й успішного поступу.

Валеріан Подвєшенський закликає львівський магістрат терміново збудувати міст до монастиря святого Онуфрія до настання зими. Посилаючись на розпорядження коронного чесника та новий висновок архітектора, він наголошує на необхідності зведення міцної кам'яної споруди, щоб забезпечити ченців дровами та харчами.

Ксьондз Потемпський вимагає вивести хворих на чуму з належного йому будинку навпроти монастиря бернардинок, де їх розмістили за рішенням магістрату. Священник скаржиться на опоганення й забруднення будівлі та відсутність доходів, необхідних для сплати боргу, що тяжіє над нерухомістю, і просить вирішити цю проблему.

Р. Ц. Потоцька просить львівський магістрат надати міському писареві Зєткевичу дозвіл на короткочасний виїзд зі Львова у великодній період для залагодження її невідкладних справ. Вона пояснює, що урядовець з огляду на службові обов'язки відмовився залишати місто без офіційного дозволу влади.

Гетьман Юзеф Потоцький скеровує львівський магістрат до ґродського суду у цивільних суперечках із резидентом Влодком, а щодо звинувачень на адресу капітана Забродовського передає письмові пояснення офіцера. Водночас він попереджає, що якщо місто вимагатиме військового суду і не зможе довести провину капітана, самі обвинувачі зазнають суворого покарання за безпідставне приниження офіцерської честі.

Львівський каштелян Юзеф Потоцький рекомендує магістрату Львова утриматися від оприлюднення універсалу коронного підскарбія щодо монети та радить вислати делегата на генеральний сеймик до Судової Вишні для узгодження спільної позиції. При цьому він вважає неправомірними заяви скарбового писаря Красносельського про намір самостійно оголосити ці універсали.

Францішек Салезій Потоцький звертається до влади Львова з проханням справедливо розсудити справу свого слуги, пана Краєвського, щодо суперечки про землю та вчиненого на ній грабунку.

Томаш Ф. Прохніцький дякує львівському магістрату за ласкаву пам'ять і запевняє у своїй відданості. Він заявляє про готовність представляти та підтримувати інтереси міста, якщо його справи зрештою дійдуть до королівського суду.

Т. Ф. Прохніцький дякує владі Львова за пам'ять та надіслані до Варшави солодощі. При цьому він висловлює свою вдячність і готовність надавати послуги магістрату на місці.

Себастьян Рибчинський відповідає на лист зі скаргами на дії львівського магістрату, який не дотримується королівських прав і привілеїв. Він радить спрямувати скарги безпосередньо до коронного великого канцлера через своє посередництво, обіцяючи підтримку справи.

Краківський єпископ Каєтан Солтик дякує владі Львова за надіслані люб'язності з нагоди минулих свят і нового року. У відповідь він висловлює райцям та всьому місту взаємні побажання всілякого благополуччя на прийдешні роки.

Краківський єпископ Каєтан Солтик дякує львівському магістрату за надіслані привітання з нагоди Нового року. У відповідь він висловлює взаємні побажання, зичачи райцям повноти Божого благословення на цей і наступні роки.

Краківський єпископ Каєтан Солтик із вдячністю відповідає на новорічні привітання, надіслані львівським магістратом. Він взаємно бажає всіляких гараздів із Божим благословенням та засвідчує свою прихильність.

Краківський єпископ Каєтан Солтик дякує владі Львова за надіслані великодні привітання. У відповідь він висловлює свою повагу та бажає Божого благословення всім членам магістрату.

Краківський єпископ Каєтан Солтик дякує владі міста Львова за надіслані новорічні привітання. У відповідь він запевняє райців у своїй незмінній прихильності та висловлює їм взаємні побажання всілякого благополуччя.

Краківський єпископ Каєтан Солтик дякує львівському магістрату за різдвяні привітання та підтримує його зусилля щодо збереження прав Краківської академії на призначення ректора тамтешньої академічної колонії, яким загрожують дії львівського архієпископа. Він заявляє про намір звернутися з письмовим клопотанням до ієрарха, а в разі потреби — особисто долучитися до спору як канцлер і візитатор університету.

Станіслав Усман звертається до бурмистра Львова з проханням з'ясувати справу срібла жовківського костелу, забраного зі львівського архіву під час турецької облоги. Він повідомляє про особисту зацікавленість короля Яна III Собеського у поверненні коштовностей і просить зібрати відомості від львівських райців.

Василь Устрицький просить львівський магістрат передати справу пана Крупінського проти пані Домінікової з синами та священника Стефана Вишинського до суду першої інстанції. Він обґрунтовує це необхідністю допиту місцевих свідків, доставлення яких до Львова призвело б до втрати часу та значних труднощів.

Ув'язнений Ян Фридель звертається до президента Зєнкевича та всього львівського магістрату з покірним проханням про підтримку та прощення за його необачну втечу. Він благає про пораду й руку допомоги, які дозволили б йому безпечно повернутися до давнього уряду та реабілітуватися перед міською владою.

Белзький воєвода Ігнацій Цетнер дякує львівському магістрату за надіслані вітання з нагоди свята Воскресіння Господнього. Він висловлює взаємні побажання всім членам міської влади та запевняє у своїй незмінній прихильності.

Белзький воєвода Ігнацій Цетнер запевняє львівську владу у своїй підтримці міських постанов на сеймі та повідомляє про можливість безпечно витрачати кошти на очищення міста. Крім того, він рекомендує заслуги пана Барча, який активно обстоював інтереси Львова перед Скарбовою комісією.

Людвіка з Цетнерів Потоцька звертається до президента Львова Яна Еліяшевича у справі міщанина Коха, якого козаки силоміць вивезли до Маріямполя, та закликає міську владу вжити правових заходів перед Скарбовою комісією. Авторка критикує бездіяльність магістрату, застерігає про загрозу безпеці всіх львів'ян і попереджає, що сповістить короля про недбалість очільників міста.

Адам Казимир Чорторийський дякує владі Львова за надіслані вияви прихильності та доброзичливі запевнення. Водночас він запевняє у своїй незмінній готовності сприяти місту та його магістрату.