Каталог джерел

Петро Барзий, перемишльський каштелян і генеральний львівський староста, видає капітулі митрополичій у Львові завірений випис із гродських актів 1510 року. Він підтверджує відчуження підміського млина Важний мельничкою Барбарою та її сином Еразмом на користь капітули за суму 300 гривень.

Автор звертається до «Reverende in Christo Pater» і обговорює відомість сум та доходів, належних релігійним установам. Названо кілька осередків і суми у польських злотих, зокрема 3000 та 6500; текст порівнює номінальні суми з отриманим доходом. Пошкоджене продовження стосується обліку/переказу грошей і справ у Перемишлі та інших осередках. Датувальний рядок на с. 3 указує Перемишль, 20 червня 1760 року; ім’я Кипріян читається, прізвище невпевнене.

Забельський пише адміністраторові шпиталю Святого Духа у Львові про квартальну виплату та ремонт. Він згадує термін 12 липня, кошти, залишені для отримання у директора, і пояснення директора, що він не виплатив їх через потребу в ремонті; Забельський повідомляє, що просив передати квартальну суму. В іншій справі він пише, що не займається другою «Zdziełka», не знає, хто має контракт, і не має щодо неї квитанцій. Деякі слова та зв’язок між цими справами залишаються непевними.

Король Сигізмунд II Август зобов'язується під королівським словом, що протягом дванадцяти років не викупить і не відбере в митрополичої капітули у Львові села Гонятичі та Черкаси у Щирецькому повіті. Він підтверджує непорушність спокійного володіння цими маєтностями разом з усіма прибутками аж до закінчення цього терміну.

Львівські райці, діючи як управителі шпиталю Святого Духа, записують мельникові Мацею Мальському та його дружині Катажині суму 30 гривень на третій частині новозбудованого млина на річці Полтві в селі Малехів, а також передають їм цю частину у володіння та користування. Документ застерігає права довічного володіння Вавжинця Моравінського та його дружини Анни на решту дві частини млина й покладає на Мацея Мальського обов'язок подальшого утримання всього об'єкта.

Автор запевняє адресата, якого називає своїм покровителем і другом, у відданості та готовності служити його інтересам; згадує листа до батька адресата. Посилається на «Baron Baschia» та близький від’їзд до перського двору («partir dans quelques jours pour la Cour de Perse»); також ідеться про рекомендаційний лист і духовну особу, хоча частина контексту неясна. Датувальний рядок на с. 4, здається, читається як Ерзерум?, 1 лютого 1690 року. У підписі — «Comte Philippe de…», прізвище невпевнене.

Апостольський нунцій Джан Франческо Коммендоне відновлює гідність декана у митрополичій капітулі у Львові, наказуючи обирати декана з-поміж місцевих каноніків. Крім того, він інкорпорує до капітульного столу костел св. Івана за мурами Львова разом з усіма його маєтностями та прибутками, призначаючи їх на утримання цієї гідності.

Король Сигізмунд II Август повторно інкорпорує села Зубра та Сихів до магдебурзького права міста Львова, підтверджуючи їхній статус після перевірки на екзекуційному сеймі. Документ звільняє ці маєтності від земської юрисдикції, земських податків і військових повинностей, зобов’язуючи їх лише сплачувати податок шос разом із містом.

Відправниця звертається до адресата як до брата й добродія. Вона пише про неминучий Божий вирок і смерть маршалка, якого називає своїм добродієм, висловлює скорботу та згадує церемонію, призначену на 21 березня. Далі йдеться про справи та обов’язки, але частина тексту важка для читання. Датувальний рядок, здається, читається як «Z Zadomysła d. 24 Februarii 1697»; назву місця й підпис слід трактувати обережно.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських міщан від загального обов'язку надавати підводи для потреб королівських гінців, перекладаючи цей тягар на замкові села. Водночас він наказує виплачувати до коронного скарбу суму 400 флоринів із побору шосу, залишаючи решту на потреби міста.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських міщан, які постраждали від нещодавньої пожежі міста, від усіх зборів, податків і контрибуцій терміном на вісім років, щоб полегшити їм відбудову осель і повернення Львову колишньої величі. Водночас він наказує поборцям руських земель суворо дотримуватися цього привілею під загрозою королівської неласки.

Відправник звертається до Гайдера як до друга й обговорює грошовий спір або розрахунок. У рукописі згадано рахунки, належні суми та запис «30000»; автор домагається вирішення справи й посилається на подальші зобов’язання. Нерозбірливість не дозволяє встановити точну підставу боргу й усі суми в рахунках. Кінцева дата — 18 квітня 1647 року; місце, здається, Варшава, але це невпевнено.

Папа Пій IV сповіщає народ міста та Львівської дієцезії про переведення єпископа Станіслава з Лаодикії на престол львівського архієпископа після смерті Павла і наказує прийняти його та виявляти послух його пастирським настановам.

Король Сигізмунд II Август підтверджує львівській капітулі право на стягнення третьої мірки з млина біля Галицької брами у Львові терміном на тридцять років. Після закінчення цього часу та сплати заставної суми млин має повністю повернутися під королівське управління.

Король Сигізмунд II Август звільняє будівлю львівської ратуші від обов'язку проведення в ній земських рочків, шляхетських віч та комісарських судів, закріплюючи її виключно за урядом і судочинством міського права. Рішення обґрунтовано тіснотою приміщень ратуші та необхідністю безперешкодного здійснення влади райцями в багатокультурному та обтяженому обов'язками місті.

Король Сигізмунд II Август суворо наказує львівському бурмистрові та райцям дотримуватися годин зачинення міських брам під загрозою покарання, забороняючи відчиняти їх уночі, окрім випадків крайньої потреби, а також оголошує про покарання кожного, включно зі шляхтою, хто силував би до вступу в місто.

Король Сигізмунд II Август затверджує транссумпт із львівських земських актів, у якому львівський міщанин Себальд Ворцель заставляє село Замарстинів польному гетьману Миколі Сенявському в рахунок боргу в розмірі 5500 флоринів. Документ санкціонує підпорядкування цього правочину земському праву попри попередній спротив міської влади Львова.

Львівська митрополича капітула затверджує цесію суми 50 гривень на Стахєровському млині, здійснену Доротою на користь її чоловіка, мельника Станіслава, на випадок її передчасної смерті. Водночас обоє подружжя зобов'язуються підвищити орендну плату та натуральні повинності на користь капітули.

Відправник пише, що одна з осіб із його дому має спадкову справу в суді або магістраті Львова. Він просить адресатів справедливо її розглянути та згадує обставини щодо прав або майна, які частково нерозбірливі. Датувальний рядок починається словами «Na granicy …» («На кордоні …»), але місце, день і рік упевнено прочитати не вдалося.

Адам Сємушовський, сурогат львівського старости, видає львівським канонікам випис із актів 1510 року, що підтверджує викуп млина перед Галицькою брамою у Маргарити Тлустої Марцишевої та її сина Еразма. У документі Маргарита із сином квитують отримання плати і зобов'язуються зберігати вічне мовчання щодо цього млина.

Суддя Миколай Нарайовський та підсудок Ян Бжоздовський засвідчують перебіг судового процесу у Львівському земському суді між Львівською митрополичою капітулою та спадкоємцями покійного Миколая Лешньовського. Справа стосувалася маєтностей у селі Глинна та розмежування з маєтностями Годовиця.

Львівський земський суд підтверджує перебіг багаторічного процесу та надає працьовитим Станіславові й Мартину з Басівки інтромісію в маєтності шляхетного Балтазара Лесньовського у Глинній та Зимній Воді за заподіяну шкоду та нез'явлення до суду. Виписка містить повідомлення з окремих земських рочків і згадки про королівські мандати Сигізмунда Августа.

Львівський земський суд присуджує працьовитому Альбертові з Басівки, підданому львівської капітули, введення у володіння (інтромісію) маєтками Зимна Вода та Глинна, що належать шляхетному Балтазару Лесньовському, внаслідок виграного процесу про незаконне захоплення майна.

Лист починається латинським зверненням «Spectabilis Domine» і містить згадки про громадські справи та листування, але основний зміст лишається непевним. Кінцеве датування не вдалося прочитати достатньо впевнено. С. 3 — адресний аркуш/зворот, а не продовження тексту листа.

Миколай Нарайовський, суддя, та Ян Бжоздовський, підсудок львівські земські, засвідчують перебіг судового процесу та введення у володіння (інтромісію) маєтками Глинна і Зимна Вода Балтазара Лесньовського на користь Андрія, корчмаря із села Басівка.

Миколай Нарайовський, суддя, та Ян Бжоздовський, львівський підсудок, засвідчують перебіг межового процесу між львівською митрополичою капітулою та спадкоємцями покійного Миколая Лешньовського за маєток Глинна. Через неявку відповідачів та пред'явлення мандата короля Сигізмунда Августа суд ухвалює рішення на користь капітули.

Односторінковий лист із латинською формулою ввічливості та польським текстом. Є згадки про громадські справи й листування, але конкретний зміст надійно відновити неможливо. Кінцеве датування читається як 19 вересня 1673 року. На с. 3 — адреса й печатка, а не продовження тексту.

Автор пише про Кшиштофа Балейовича, імовірно купця, та провадження, пов’язане з його торгівлею. Деталі важко прочитати. Датовано у Варшаві 23 травня 1697 року; підпис попередньо прочитано як Ян Замойський.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між містом Львовом та спадкоємцями Казимира Гинка, наказуючи їм повернути документи й поступитися володінням третьою міркою Зимноводського млина перед Краківською брамою після виплати належної суми. Володар призначає возного земського для здійснення інтромісії на користь міста під заставою 1000 гривень та за допомогою львівського старости.

Король Сигізмунд II Август підтверджує два давніші документи 1417 та 1499 років щодо розмежування Львова з маєтностями Зубря та Сихів і правил користування тамтешніми лісами. Акт надає вічної юридичної сили попереднім угодам і насипаним межовим курганам (копцям).

Автор звертається до канцлера й пише про справу, у якій згадується сенатор. Є згадка про поданий адресатові документ і подальші дії, але подробиці важко прочитати. Кінцеве датування — 23 травня 1684 року. Ім’я адресата на зовнішньому аркуші лишається непевним.

Автор звертається до влади Львова у справі купців і міщан, пов'язаних із Замостям. Він пише, що їхнє попереднє прохання не мало наслідку, і просить прихильного ставлення та поваги до їхніх прав. Частина подробиць нерозбірлива.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давній привілей короля Владислава Ягайла, який звільняє місто Львів від обов'язку надавати підводи та сплачувати відповідні збори, попри ухвалу варшавського сейму. Водночас король закриває судовий процес, порушений проти міської влади коронним інстигатором за недоїмки з контрибуцій.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей Сигізмунда I від 1543 року, наданий владі, купцям, кравцям і кушнірам Львова. Документ поновлює заборону шиття та продажу опашниць, сукняного та хутряного одягу євреями та позацеховими партачами на території Львова, Русі та Поділля.

Марціан Замойський пише до ясновельможного добродія. Згадує про отриману ласку, хворобу дружини адресата та пояснює або виправдовує свою відсутність у справі, пов’язаній з адресатом і його братами. Частина тексту нерозбірлива. Датування на с. 4 прочитано як 11 7bris 1697 року (11 вересня); назва місця непевна.

Король Зигмунд II Август підтверджує три давні комісарські документи 1440, 1442 та 1464 років щодо розмежування маєтностей львівської митрополичої капітули (Вербіж і Кагуїв) із королівськими селами Гонятичі та Черкаси. Внесені акти присуджують спірні землі капітулі та зобов'язують їхніх держателів до довічного мовчання.

Король Сигізмунд Август відновлює восьмирічне звільнення від публічних податків для львівських міщан, які постраждали від пожежі та моровиці, скасовуючи щодо них дію анулювання імунітетів на Люблінському сеймі. Крім того, він оголошує, що місто Львів зобов'язане сплачувати збирачам податків виключно шос і чопове за давнім звичаєм.

Автор звертається до влади Львова у справі купців із Замостя, які проїжджають через місто, та товарів, які вони перевозять. Просить не перешкоджати їхньому проїзду й торгівлі та поважати їхні права. Частину правового викладу важко прочитати.