Каталог джерел

У пошкодженому листі збереглося звертання «Wielce Mci Panie» та неповна згадка «stanowania Pańskiego». Втрати не дають встановити тему, автора, повного адресата й дату. Сторінка 3 — адресна обгортка цього самого листа.

Лист починається звертанням «Jaśnie Wielmożny Miłościwy Dobrodzieju» і містить фрагменти про право та певну справу. У збереженому тексті не видно дати, місця написання чи імені відправника.

Автор звертається до достойника, названого воєводою та генералом руських земель. У тексті згадано землю Бараненецьку та питання межі, але подробиці частково нерозбірливі. Дата на верхньому полі — 4 січня 1703 року.

Лист датований у Львові 10 червня 1684 року й адресований львівським адресатам. Збереглися латинський заголовок і кілька фрагментів; решту потрібно прочитати додатково.

Лист починається звертанням «Jaśnie Wielmożny Miłościwy Panie, Panie i Dobrodzieju». Збереглися фрагменти про надісланий лист і згадки про Клодзениці та Люблін. Дати в тексті листа не прочитано.

Лист із Бодзехина, датований лютим 1575 року; день не встановлено. Автор звертається до «Jaśnie Wielmożnych Panów i Braci» і просить про платіж та допомогу. Адресна частина на с. 3 спрямована до львівських адресатів.

У листі автор згадує, зокрема, Вільно, генерала Флемінга та Львів. Наприкінці видно «w Dobrodzieniu» і фрагмент «Novembris»; день і рік надійно прочитати не вдалося. Адресна частина на PDF, с. 5 належить до того самого листа.

Автор, чиє прізвище в підписі, можливо, читається як Щенсний Кшеховський, пише про перебрання адміністрації Холмського єпископства та просить прихильності й заступництва адресата. Лист датовано в Холмі 5 лютого 1697 року.

Автор пише львівському воєводі про посаду директора скарбових судів Львівської землі, посилаючись на лаудум Вишенського сеймику. Лист датовано у Львові 25 жовтня 1699 року; підпис автора нерозбірливий.

Двосторінковий лист із датуванням «29 Augusti 1723», адресований «панам», «братам» і «приятелям». Текст зберігся фрагментарно; місце не встановлено.

Автор звертається до «Шляхетного добродія» й подає скаргу щодо цехмістра шевського та дій, вчинених на його землі. Далі він апелює до справедливості магістрату, провадження й належних покарань; частина аргументації нерозбірлива. Інвентарна картка приписує лист Вацлаву Крушицкому, каноніку, але підпис самого листа прочитати неможливо. У листі зазначено дату 14 липня 1769 року; місця в датуванні немає.

Односторінковий лист із доданою адресною карткою. Рукопис вицвів; автора, адресата, місце й дату не вдалося впевнено встановити.

Автор звертається до львівського війта й просить допомогти у справі, що потребує дій або рішення адресата. Він згадує труднощі та можливість «egzekucyi» (виконання/стягнення); подробиці частково нерозбірливі. Інвентарна картка називає автора краківським старостою Павлом Александером. Сам лист датовано 17 грудня 1696 року; місце не встановлено.

Частково читабельний польський лист до високопосадовця, якого на адресній стороні названо великим коронним гетьманом. Напис «20 Xbris 1701» у верхньому куті може бути датою або пізнішою приміткою, тому певну дату не зазначено.

Інвентар приписує особистий лист Катерині Лещинській та адресує його Яну Яблоновському. Рукопис підтверджує уряд адресата («le palatin de Russie») та Львів як місце доставки, але основний текст і підпис прочитано лише частково.

Казимир Ігнатій Лещинський, вінницький староста, повідомляє безіменну княгиню, що родичі підкоморія покладаються на її волю у питанні заміжжя старшої підкоморянки. Передає також уклін від дружини, сповіщаючи про запрошення на майбутні хрестини.

Господар Василь Лупул запевняє Яноша Кемені та Дєрдя II Ракоці у незмінній дружбі, пояснюючи колишні претензії щодо неналежного поводження з молдавським послом на похороні Жигмонда Ракоці. До листа додає новини про похід калги-султана й посольство хана до Хмельницького з проханням про допомогу проти калмиків і донських козаків, а також про кривавий бунт у Корсуні під час скорочення козацького реєстру та страту його ватажка Мозирі.

Молдовський господар Георге Штефан надсилає Яношу Кеменю повідомлення з-під Жванця щодо втечі козаків, татарсько-польських відносин та копії воєнної кореспонденції. Також порушує питання угорських військ, фінансових розрахунків та поточних справ.

Любомирська з жалем пояснює Яну Яблоновському, що його прохання надійшло на день пізніше, через що презенти вже були подані. Водночас вона запевняє адресата у своїй прихильності та готовності надати послугу в майбутньому.

Людвіка Любомирська інформує Львівський магістрат про незаконну угоду щодо відчуження палацу та маєтку, укладену між її чоловіком та курляндським герцогом без її відома та згоди. Вона просить міську владу не вносити цей дефектний акт до радних книг та скасувати інтромісію.

Великий коронний підскарбій Єронім Любомирський повторно звертається до волинського воєводи з проханням домогтися у краківського каштеляна асигнації на зимові квартири для своєї аркебузирівської хоругви. Він пояснює це нагальною потребою набору та екіпірування солдатів перед настанням зими, а також необхідністю якнайшвидшого відправлення ротмістра.

Тинецький абат Станіслав Юзеф Любомирський скаржиться руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському на насильство та руйнування, вчинені в монастирських маєтках полком коронного підскарбія. Він просить адресата про заступництво та сприяння виведенню війська з абатства, посилаючись на заборону апостольської нунціатури та вже сплачену гіберну.

Теодор Любомирський перепрошує каштеляна краківського за відсутність особистого прощання перед від'їздом з Варшави та надсилає вислови пошани через посланця. Звертається з покірним проханням про подальшу ласку та надання протекції над ним і його хоругвою, декларуючи готовність до виконання послуг.

Францішок Лупіс інформує руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про зусилля в Парижі, спрямовані на отримання картин від художника де Труа. Він пояснює, що через затягування робіт митцем та свіжість полотен не зміг особисто їх забрати, проте очікує на їх надсилання з пізнішим транспортом.

Лянцкоронський інформує руського воєводу Яна Яблоновського про спротив шляхти щодо шведської війни та ухвалення інструкції, яка зобов'язує відправити послів до короля Швеції з вимогою залишити Курляндію. У листі також коротко згадуються поточні кадрові питання та смерть Іоанни.

Кшиштоф Лянцкоронський просить підсудка чернігівського полегшити становище міста та відмовитися від решти заборгованості у розмірі 70 злотих з тамтешніх євреїв. Своє прохання він мотивує надзвичайним утиском міщан, спричиненим обтяжливими повинностями.

Тереза Мадалінська, хорунжа велюнська, повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про раптову смерть чоловіка. Вона просить адресата та його дружину взяти її під опіку та пам'ятати про неї у її сирітстві.

Казимир Марковський звітує про стан здоров'я кульгавого коня та повідомляє про проблеми з коновалом через від'їзд короля. Також описує витрати на власне лікування після хвороби та наполегливо просить надіслати додаткові кошти для покриття боргів.