Каталог джерел

Король Сигізмунд II Август підтверджує та відновлює всі дотеперішні права, привілеї, імунітети та маєтності, надані місту Львову його попередниками та ним самим. Водночас бере міщан та їхнє майно під королівську опіку, забороняючи накладати нові тягарі та порушувати межі міської юрисдикції.

Брати Ґурки посилають двох уповноважених по гроші, які покійний Анджей Накуський [?] залишив на зберігання у львівської влади. Вони мають отримати суму й за потреби видати розписку від імені відправників.

Король Сигізмунд II Август підтверджує львівському архієпископу Петру Стажеховському, капітулі та духовенству митрополичого костелу у Львові всі права, привілеї, вольності й імунітети, надані його попередниками. Це підтвердження відбулося на вальному сеймі в Пйотркуві на виконання монаршої коронаційної присяги.

Познанський каштелян Мельхіор Ґуровський просить руського воєводу про заступництво над своїми маєтками та звільнення їх від зимових військових постоїв. Він також повідомляє про заходи прибічників принца Конті у Великопольщі в очікуванні наближення сеймика.

Мельхіор Гуровський дякує Яну Станіславу Яблоновському за заступництво та звільнення своїх маєтностей від тягаря військових постоїв, обіцяючи взаємну допомогу під час реалізації асигнацій. Водночас він доручає опіці руського воєводи справу клієнта, який домагається справедливості.

Ґуровський скаржиться на повторну асигнацію гіберни попри квитанції львівської комісії. Називає денну суму шістнадцять злотих і утримання депутатів, просить їх відкликати, згадує параліч та неподані квитанції.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей свого батька Сигізмунда I Старого від 1547 року, який інкорпорує катедральний деканат до спільного столу митрополичої капітули у Львові. Документ регулює правила заміщення посади декана після смерті Яна Крупського, а також питання розподілу доходів і виконання обов'язків.

Александр Гуровський запевняє воєводу Яна Яблоновського в докладанні зусиль для якнайшвидшого стягнення належних сум після майбутнього сеймику. Він також повідомляє про свій майбутній виступ перед військовою комісією з метою спростування неправдивих звинувачень і просить про подальшу протекцію.

Александр Гуровський повідомляє Яна Яблоновського про свої господарські справи в Олькуші та заплановане одруження за порадою познанського воєводи. Просить адресата про рекомендаційні листи й протекцію в конфедератських справах, запевняючи у цілковитій готовності прислужитися на прийдешніх сеймиках.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей свого батька Сигізмунда I Старого від 1546 року, який надає бурмистрові та райцям міста Львова вічне право патронату й презентації препозита костелу та шпиталю Святого Духа у Львові. Документ скасовує всі суперечні з цим надання й наказує львівському архієпископу інституювати кандидата, представленого міською владою.

Ґуттіній дякує за успішне завершення його справи. Обіцяє обговорити справу Гайдера із суддею та віддячити за допомогу. На адресі є нотатка про отримання 14 березня.

Туллій Гуттіній просить львівського райцю Маттіаса Гайдера оглянути та викупити в пана Броніся заставлені товари, щоб уникнути зростання відсотків, пропонуючи негайне повернення викладених коштів у Варшаві чи Гданську. Він також дозволяє адресатові залишити товари собі як заставу або ж продати їх під час найближчого ярмарку на день святої Агнеси.

Туллій Гуттініус просить львівського райцю Мацея Гайдера подбати про закупівлю товарів і вказати одержувача підготовлених для цього грошей. Також повідомляє про відкладення судового рішення на Новий рік із проханням сповістити про це суддю.

Туллій Гуттініус повідомляє Мацея Гайдера про призначення Клавдія Генньє для викупу товарів, заставлених у єврейського кредитора, та про передачу йому коштів на цю мету. Він рішуче відкидає будь-які поступки щодо пана Ґросса, покладаючи на нього відповідальність за фінансові збитки та судові витрати.

Ґуттіній дякує райцям за привітання з посадою секретаря й обіцяє допомогу місту. Приписка містить подяку за дар п’ятнадцяти талярів.

Король Сигізмунд II Август підтверджує старшинам та громаді львівських вірмен усі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані його попередниками, зокрема королем Сигізмундом I Старим.

Архієпископ Ріміні Джованні Давіа дякує гетьману і воєводі руському Станіславу Яну Яблоновському за пам'ять та ділиться песимістичними роздумами щодо справ Речі Посполитої і наслідків миру з Туреччиною. Він також зауважує, що за нинішньої ситуації єдині побоювання можуть надходити з боку Пруссії.

Давіа не певен поїздки на Русь через сумніви щодо подорожі короля. Закликає пробудити давню звитягу, повідомляє про згоду сторін і потребу грошей для виступу понад 30 тисяч вояків.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей свого батька Сигізмунда I Старого від 1545 року, що надає бурмистрові та райцям Львова одноразове право патронату й презентації кандидата на мансіонарію в костелі св. Катерини на Низькому замку. Документ зобов'язує львівського архієпископа негайно призначити вказаного міською владою священнослужителя.

Дальтон повідомляє про призупинення процесу красноставського старости та про військові клопотання перед Його Милістю щодо компуту й регіментарства. Він також переказує звістки про перехоплення королівської інструкції Сапегами, непохитну позицію короля щодо старости та чутки про бунт у Москві й загибель царя.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських вірмен з-під юрисдикції будь-яких судів земських і гродських урядовців, підпорядковуючи їх виключно юрисдикції війта та вірменських старших, які судять за вірменським правом. Будь-які апеляції на рішення цього суду залишено до виключного розгляду перед королівським судом.

Дамієтський архієпископ Анджело Марія Рануцці відповідає на лист львівського бурмистра та райців, обіцяючи справедливий і прихильний розгляд справи тамтешнього цеху кушнірів. Він також запевняє міську владу в готовності допомогти в інших питаннях і зичить їй усілякого добра.

Король Сигізмунд II Август підтверджує акт Сигізмунда I Старого від 1526 року, який установлює щорічний обов'язок урядуючих львівських райців складати звіт про міські доходи перед комісією, що складається з колишніх райців, лавників і поспільства. Учасники фінансового контролю зобов'язуються під присягою зберігати сувору таємницю щодо результатів звітності.

Підскарбій коронний Ян Миколай Данилович закликає бурмистра та райців львівських негайно звільнити з-під арешту іноземних купців разом з їхніми товарами, аби вони могли вирушити на ярмарок до Любліна. Наголошує, що незаконне затримання купців завдає збитків державній скарбниці та порушує виключні повноваження підскарбія у митно-фіскальних справах.

Підскарбій коронний Ян Миколай Данилович докоряє львівським райцям за неправомірне притягнення до Трибуналу наглядачів сандомирської митної комори в обхід його юрисдикції. Він наказує припинити судові процеси та велить усі претензії й привілеї щодо митних зборів скеровувати безпосередньо йому.

Данилович вимагає видати речі померлого грека з міського депозиту. Він посилається на право кадука та волю короля і обіцяє зберігати майно до розгляду прав сторін.

Підскарбій коронний Ян Миколай Данилович запевняє владу Львова у своїй прихильності та готовності надати місту переважне право на оренду чопового податку. Проте він застерігає, що умовою укладення контракту є попереднє ухвалення цього збору сеймом.

Станіслав Борек, діючи як суддя-комісар краківського єпископа Самуеля Мацейовського, приймає зречення Марціна Слапа та урочисто вводить Станіслава Сломовського на посаду пароха парафіяльного костелу в Дзялошицях. Він наказує вікаріям і парафіянам визнати нового плебана, виявляти йому належний послух і передавати всі належні прибутки.

Кардинал Анрі Альбер де Ла Гранж д'Арк'єн просить руського воєводу надіслати зі Львова судові документи, необхідні для отримання відшкодування за образу, якої він зазнав у Магерові. Він також передає вітання великому гетьману та родині адресата.

Кардинал д’Аркіан дякує за дружбу й увагу до його справ, обіцяє довести вдячність і просить передати великому гетьманові запевнення в готовності служити.

Король Сигізмунд II Август надає мансіонаріям митрополичої катедри у Львові город із дворищем та луку в межах міста Львова. Надані маєтності включаються до церковного імунітету та звільняються від будь-яких гродських і міських тягарів та податків.

Маркіз д’Аркієн висловлює глибоке занепокоєння через невтішні звістки про стан здоров'я племінниці, які отримав від краківського каштеляна. Він палко просить волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського надіслати найсвіжіші новини про неї.

Відправник повідомляє Йоанну Доміцелу Яблоновську про поїздку пані маршалкової та своєї сестри до Коцька на кількатижневе перебування. Він заохочує адресатку зробити їм сюрприз і приїхати на спільну зустріч на півдорозі.

Маркіз д'Арк'єн повідомляє гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, що через відсутність належної виплати з прусського скарбу та від познанського воєводи укладена раніше угода втратила чинність. У зв'язку з недотриманням умов домовленості автор листа заявляє про повернення до своїх первинних фінансових претензій і просить гетьмана про подальші розпорядження.

Маркіз д'Арк'єн висловлює жаль через відсутність підтримки з боку гетьмана Станіслава Яна Яблоновського в суперечці щодо староства, на яку він сподівався з огляду на родинні зв'язки. Проте він запевняє адресата, що сам упорається з претензіями узурпаторів, зауважуючи, що можливі поступки вдарять передусім по майбутніх володарях цих маєтностей.

Маркіз просить втрутитися у справу про належні йому кошти та суперечку в гродському суді Львова, називає свідків і просить з’ясувати обставини.

Документ затверджує угоду, укладену між радою міста Львова та цехом різників, яка визначає дозволені періоди та форми вільної торгівлі м'ясом з метою протидії дорожнечі. Також врегульовує правила стягнення ярмаркових зборів на користь різників і львівського замку.

Даровський відкидає вимогу сплатити податки за період до набуття кам’яниці. Він описує зруйнований дах, воду, що підмиває фундамент, і постій військових; просить зважити на стан будівлі та надати письмову відповідь.

Львівський архієпископ Петро Стажеховський передає на потреби фабрики львівської катедри суму з річним чиншем, забезпечену на маєтностях Столпин, зобов'язує управителів архієпископських маєтків складати присягу для збереження майна sede vacante, а також надає канонікам і вікаріям право вирубування лісу в Оброшині.

Анджей Дендинський просить адресата про заступництво та сприяння мирному задоволенню майнових претензій сиріт Скотницьких щодо маєтку Кізьов. Він закликає вирішити суперечку без затяжного й коштовного судового процесу, посилаючись на обов'язки опікуна та християнське милосердя.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давній звичай стягнення міськими брамниками у Львові плати у вигляді одного поліна дров та в'язки сіна чи соломи з кожного воза і саней, що в'їжджають до міста. Натомість вартові брам зобов'язані підтримувати чистоту проїздів і забезпечувати зручний в'їзд до Львова.

Якуб Дементер виправдовується за затримку в листуванні, пояснюючи її скрутним становищем у Гусятині, а також свавіллям та інтригами з боку воєводи й Барнета. Він запевняє у бажанні розрахуватися з кредиторами та просить надіслати представника, який на місці ознайомився б із ситуацією, а також просить про терпіння до часу особистого розрахунку.

Адреса відправлення Якуба Дементера, адресованого львівському райці Мацею Гайдеру, з проханням вручити особисто в руки.

Король Сигізмунд II Август здійснює трансумпт і підтвердження чотирьох давніх королівських привілеїв для міста Львова, що стосуються, зокрема, права складу всіх товарів, заборони оминати львівський склад подільським і руським купцям, підпорядкування іноземних купців міському судочинству, а також правил складання заповітів та обігу нерухомості. Документ надає копіям цих привілеїв повну юридичну силу, рівну оригіналам.

Богуслав Ернест Денгофф сповіщає волинського воєводу про перешкоди у передачі його листа заклопотаній королеві та про розмову каліського воєводи з монархинею. Він запевняє у повній готовності до подальших послуг і висловлює повагу воєводі, каштелянові та волинській воєводині.

Король Сигізмунд II Август затверджує правовий звичай Львова, постановляючи за зразком Кракова, що будь-які дії, записи та дарування, здійснені перед львівським радецьким урядом, мають вічну силу, рівну актам гайного суду. Монарх також підтверджує чинність усіх укладених у такий спосіб записів, зроблених до цього часу.

Відправник описує скрутне становище й суперечки щодо маєтків, повинностей і корогв, пов’язаних із добродієм, та просить адресата заступитися й допомогти домогтися справедливого вирішення. Він згадує документи, попередні накази, вояків і кривди, а також спроби виправити становище. Лист починається 8 грудня 1698 року; завершення датоване 19 січня 1699 року. Адресата титуловано руським палатином, однак його прізвище не вдалося впевнено прочитати.

Король Сигізмунд II Август звільняє львівських міщан і передміщан у їхніх приватних справах від юрисдикції судів королівських комісарів та забороняє видавати проти них такі комісії. Водночас він постановляє, що апеляції на вироки міських судів мають надходити безпосередньо до королівського суду шляхом офіційного надсилання судових актів без необхідності особистої появи сторін перед комісарами.

Відправник звертається до шляхетних панів і згадує про призначення львівського єпископа-суфрагана, а також про заслуги й прихильність адресатів. Рукопис пошкоджений і в багатьох місцях нерозбірливий; подробиці справи та прізвища неможливо впевнено відтворити. Лист датовано у Варшаві 9 грудня 1723 року. Підпис відправника нерозбірливий.

Король Сигізмунд II Август скасовує давній львівський звичай, що позбавляв онуків права спадкування після дідусів і бабусь, та встановлює право представлення, яке зрівнює їх у поділі спадщини зі стриями й тітками. Крім того, він надає бурмистрові та львівським райцям повну владу вирішувати всі дотеперішні спадкові суперечки такого роду без можливості апеляції до короля.