Каталог джерел

Войцех Зімницький повторює прохання до Яна Рудавського взятися за захист львівського райці Мартина Гайдера у судовому спорі з шотландцем Томзицьким. Він запевняє, що судові акти будуть надіслані, а належна винагорода виплачена через пана Левоса та шафаря Самуеля Едварда.

Король Стефан Баторій дозволяє кравцям зі Стрия заснувати цех і затверджує статут, що регулює діяльність братства, права майстрів, прийом сторонніх ремісників та визволення челядників за зразком львівського права.

Брат Раймунд Зімницький OP, який перебуває на навчанні в Неаполі, перепрошує матір за попередній гіркий лист, викликаний злиднями й тяжкими побутовими умовами. Він благає батьків про фінансову підтримку для оплати книжок, постелі, наукового ступеня (промоції) та повернення на батьківщину, вказуючи безпечні способи пересилання грошей.

Отець Раймунд Зімницький повідомляє батькові про скарги рогатинського пріора на шваґра у зв'язку з невирішеною судовою суперечкою. Чернець просить батька прихильно поставитися до цієї справи, зазначаючи, що докладніші відомості особисто представить пріор.

Папа Григорій XIII повідомляє васалів львівського архієпископства про преконізацію Яна на львівського архієпископа після смерті архієпископа Станіслава. Він зобов'язує їх скласти новому митрополиту присягу на вірність та виконувати належні обов'язки під загрозою церковних кар.

Бартоломей Зиморович повідомляє Марцина Гайдера про складання проєкту привілею, який включає його приміську броварню до числа міських броварень, що захистить інвестицію від опору поспільства. Він також згадує про витрати на посередництво Томановича та про безплідні засідання сейму у Варшаві.

Король Стефан Баторій затверджує комісарський акт, що встановлює таксацію доходів і здійснює викуп третьої мірки Зимноводського млина на львівському передмісті сєрадзьким каштеляном Анджеєм Дембовським у спадкоємців Казимира Гинка за суму 4684 флорини. Надає Дембовському право спокійного володіння млином аж до часу можливого викупу його королем за ту саму суму.

Александр Зоммер передає через подавця листа Артуру Форбсу суму 30 флоринів на сплату отриманої позики, вибачаючись за зволікання. При цьому він висловлює глибоку вдячність за надану у скруті допомогу та засвідчує довічну готовність до послуг.

Александр Зоммер повідомляє Артура Форбса про відправлення поштою переказу (ремеси) з Ґданська та повернення доданого реверсу, отриманого через фур'єра. Він також сповіщає про виплату 20 рейнських злотих фур'єрові, який вирушає до Радехова.

Александр Зоммер розпитує про новини щодо повернення пана Касінга до Кракова, а також про купівлю упряжі та надання коней Роберту Форбсу. Він також висловлює готовність вирушити до Ярослава, щоб допомогти візникам, і передає вітання домочадцям.

Александер Зоммер повідомляє Артура Форбса про розмови щодо фінансових розрахунків із панами Тамсоном, Ґалбрехтом і Бейллі, а також про суму, що залишилася після виплати панові Роберту. Він сповіщає про швидкий нічний від'їзд до Ґданська й очікує розпоряджень щодо повернення наявних коштів.

Григорій, син покійного Франциска з Ческо в Сан-П’єтро, продає Іванові з Ческо ділянку ріллі та луки, розташовану в урочищі «sotto polpezza», за 380 лір. Продавець застерігає за собою право викупу та зворотного повернення відчужуваної нерухомості протягом чотирьох років.

Петтер Соммервелл згадує попередні розмови в Кракові та просить Артура Форбса надати відомості про дії Роберта Форбса, а також письмово заступитися перед Альбертом Моллером, щоб запобігти подальшим фінансовим збиткам. Він також просить про стриманість і збереження таємниці та передачу відповіді на ім'я дружини через свою можливу відсутність.

Петтер Соммервелл пропонує купцеві Артуру Форбсу врегулювати борг шляхом поставки 200 штук гладкої тафти, яку в Любліні має отримати Майкл Гертмікор. Просить про мирне владнання суперечки, повернення боргового зобов'язання та збереження всієї оборудки в таємниці.

Петтер Соммервелл повторює прохання до купця Артура Форбса надати відомості про суми, отримані Робертом Форбсом за краківською довіреністю. Він просить виплатити 200 флоринів у Львові, а решту грошей передати дружині на утримання родини.

Петтер Соммервелле закликає Артура Форбса до мирного врегулювання фінансової суперечки та прийняття в рахунок сплати боргу 200 штук тафти. Він звертає увагу на нечесні дії повірених і просить виявити розуміння замість збільшення його збитків.

Петтер Соммервелл висловлює жаль з приводу арешту його особи та товарів у Любліні за вимогою Артура Форбса, роз'яснюючи стан взаємних розрахунків і труднощі з продажем майна. Він просить адресата про розважливість, виплату в розумних межах та пропонує владнати суперечку мирним шляхом за посередництвом спільних знайомих.

Лібераліс, син Розма, передає Джованні з Ческо Сан-П'єтро лучно-орну ділянку в місцевості Бізага, оцінену в 158 лір, з метою погашення свого боргу. Акт, складений спочатку покійним нотаріусом Ніколою а Фабро, переписує та посвідчує нотаріальним знаком імператорський нотаріус Якобус Глеріус.

Катерина Зоммерова протестує проти незаконного накладення секвестру в Лейпцигу на її власні товари в рахунок боргів чоловіка. Вона погрожує позивом проти Артура Форбса до Коронного трибуналу в Любліні, якщо той не поверне вилучене майно.

Король Стефан Баторій підтверджує цеху шевців міста Львова два привілеї короля Казимира Ягеллончика від 1466 та 1469 років. Ці акти обмежували кількість ремісників, яким дозволялося мешкати й шити взуття під замком, лише двома особами, а також забороняли займатися шевством у заміських будинках і шляхетських дворах.

Вацлав Костка Зубчевський повідомляє гетьману Яну Станіславу Яблоновському про заплановане примирення рокошан із королем, а також про пересування військ і поразку Огінського в Литві. Інформує також про перебіг справ у люблінському Коронному трибуналі та святкову перерву в засіданнях депутатів.

Король Стефан Баторій розв'язує багатоаспектний спір між поспільством та магістратом Львова, регулюючи, зокрема, питання доходів із міських маєтностей, складання фінансових звітів, обрання райців і колегії сорока мужів, а також дотримання права складу. Він наказує обом сторонам зберігати злагоду й послух під загрозою штрафу в тисячу гривень.

Ян Трашко звертається до львівського райці Єнджея Вахловича з проханням про втручання та допомогу в поверненні заборгованих коштів від ломжинського старости. При цьому він запевняє у своїй довічній вдячності та готовності винагородити за будь-які клопоти, понесені в цій справі.

Король Стефан Баторій трансумує свій едикт від 20 лютого 1577 року, в якому скасовує всі комісії, призначені для розгляду скарг поспільства на львівський магістрат, і залишає справу виключно для королівського суду під заставою 15 000 дукатів. Він наказує обом сторонам з’явитися з доказами перед монаршим судом, забороняючи тим часом будь-які чвари та порушення правопорядку.

Ян Ігнатовський вимагає від писаря Голембьовського негайного повернення багаторічного боргу на суму понад 162 польські злоті через львівського міщанина Еліана. Він нагадує адресатові про попередні невиконані обіцянки, власну скруту, а також про релігійний і моральний обов'язок повернути чужу власність.

Антоній, син Миколи з Карцано, продає Яну Хрестителю Буффі з Тельве-ді-Сотто сад та луку, розташовані в Карцано. Правочин оплачено та посвідчено нотаріально в присутності свідків.

Марек Ісаакович повідомляє Артура Форбса про свій швидкий від'їзд і просить врегулювати рахунки за товари з вирахуванням коштів за продані лимони. Він також звертається з проханням відкрити кредит для львівського митника Беєра та повернути нестягнені боргові розписки ряшівських боржників.

Львівський архієпископ Ян Сененський разом із катедральною капітулою переводить зруйноване татарською навалою містечко Козлів на магдебурзьке право за зразком Дунаєва та надає жителям п'ятнадцятирічну волю (звільнення від повинностей). Після закінчення цього терміну документ визначає постійні повинності підданих, зокрема грошові чинші, розмір шарварку та натуральні данини на користь архієпископського двору.

Йона Ізраелович повідомляє Петера Сімсона про надсилання через місцевого вірменина 275 штук на свій рахунок у принципала. Він просить адресата отримати передачу, видати розписку й зазначає, що остаточний розрахунок відбудеться після його приїзду.

Йонас Ізраелович надсилає краківському купцеві Ертору Форбусу боргові розписки в рахунок взаємних розрахунків і повідомляє про відправлення партії лою та тютюну з купцем Марком, який має внести плату в Кракові під заставу товару. Також інформує про заборгованість вірменина у Львові та про наявні запаси сап'яну й воску, обіцяючи остаточно звести рахунки після зустрічі.

Львівський архієпископ Ян Сененський затверджує трансумовані привілеї холмського єпископа Войцеха Собєйовського та короля Стефана Баторія щодо приєднання парафіяльного костелу в Лопатині до парафії в Буську. Акт санкціонує нову фундацію колегії п’яти мансіонаріїв разом із препозитом при буському костелі та визначає їхні душпастирські обов’язки й утримання.

Автор листа рішуче відкидає звинувачення в нелояльності та ворожих висловлюваннях, передані паном Вігурою, посилаючись на традицію вірної служби своїх предків. Він звертається до розсудливості адресата з проханням не вірити наклепам, які поширюють негідні люди, і зберегти до нього свою прихильність.

Король Стефан Баторій розв'язує суперечку між шляхтою Руського воєводства та магістратом Львова, скасовуючи інкорпорацію підміських сіл Зубра і Сихів до магдебурзького права та підпорядковуючи спірні справи щодо їхніх ґрунтів і військових повинностей земському праву. Водночас монарх підтверджує юрисдикцію міського права та королівського суду щодо міщан, міських урядників та їхнього міського майна.

Настоятель львівського конвенту тринітаріїв, бр. Ян від Різдва, звертається до влади Львова з проханням надати ділянку землі між міськими мурами та монастирем для будівництва нового храму, фундованого Зофією Клонською. Він запевняє, що зведення мурів не завадить публічному проходу, а ченці невпинно молитимуться за добробут міста.

Король Стефан Баторій підтверджує львівському міщанинові Шимону Ганнелю давніші привілеї королів Сигізмунда I і Владислава Ягайла на маєток Голоско та надання над річкою Брюховичі. Документ санкціонує спадкові права та права власності на згадані маєтності під Львовом.

М. Іскра надсилає Яну Яблоновському листа від намісника корогви і просить про термінове заступництво та виплату коштів зі скарбниці на рахунок хлібних асигнацій. Він пояснює, що не має власних коштів для задоволення вимог жовнірів, і побоюється їхнього бунту, якщо вони не будуть задоволені фінансово.

Король Стефан Баторій затверджує та відновлює давні артикули і звичаї об'єднаного цеху токарів і гребінників міста Львова. Документ детально регулює правила виконання майстерштуку, прийняття учнів і майстрів, функціонування цехової влади, а також покарання за порушення ремісничого порядку.

Валентій Каєрський повідомляє львівському райці про справи міста, які розглядаються в Радомі, зокрема про питання шкідливих пропінацій та відсутність львівського підкоморія. Запевняє, що пильнує інтереси Львова, надсилає листи до Кракова та висловлює готовність і надалі виконувати розпорядження.

Райці міста Львова вносять до актів і засвідчують привілей короля Стефана Баторія від 1578 року, що затверджує вількір львівського цеху токарів. Документ докладно врегульовує правила визволення на майстра, виконання шедеврів, релігійно-оборонні обов’язки та боротьбу з партачами.

Елеонора Казановська повідомляє волинського воєводу про передачу грошей через єврея Мошка, а також запевняє у цілковитій довірі та готовності підтримати родича. Вона також просить видати асигнату на взяті ним на себе селянські борги для купівлі імшального вина та підкріплення для хворих черниць.

Елеонора Казановська надсилає волинському воєводі Яну Станіславу Яблоновському привілеї з проханням подати їх на підпис королю. Вона наполягає на терміновості, пояснюючи це труднощами, які чинять монастирю люди, переконані в нібито багатстві львівських бенедиктинок.

Король Стефан Баторій вирішує спір між вірменською громадою та магістратом міста Львова, надаючи вірменам рівні з іншими міщанами права в галузі торгівлі, ремесла та користування міськими вольностями. Документ водночас гарантує збереження окремих звичаєвих прав і власного судочинства вірменської громади.

Янівський війт Даніель Антоній Каменський повідомляє владу Львова, що переховує в себе хлопчика-втікача, сина колишнього президента Хведора Ганського Щерпки. Він звертається з проханням з'ясувати долю батьків дитини після епідемії моровиці та забезпечити неповнолітньому правову й майнову опіку.

Король Стефан Баторій підтверджує комісарський акт, що встановлює межі між селами львівського конвенту домініканців Тіла Господнього (Зарудці, Костіїв, Зашків) та королівськими і міськими маєтностями. У документі наведено висновки королівських комісарів, а також трансумовано королівський лист про призначення комісії, який посилається на давнє розмежування князя Владислава Опольчика.

Томас Камінґ розпитує Артура Форбса про сплату векселя капітана Барклая, просячи надіслати відповідь на адресу в Любліні. Він також звертається з проханням стягнути із Собака решту суми боргу в розмірі 1020 флоринів.

Томас Камінґ розпитує Артура Форбса про замовлені сувої вроцлавського пакувального полотна та виправдовує затримку з поверненням грошей тривалим продажем товарів. Він також просить передати листа панові Мейтленду та стягнути з нього 1000 флоринів у рахунок свого боргу.

Томас Камінг надсилає Артуру Форбсу листування з капітаном Александром Барклаєм із проханням передати йому відповідь. Він також звертається з проханням допомогти певній удові стягнути з капітана належні їй гроші.

Томас Камінг пояснює Артуру Форбсу необхідність невідкладного від'їзду до Варшави та труднощі з поділом і продажем партії угорського вина, спричинені нестабільною ситуацією в країні. Він перепрошує за затримку з поверненням коштів, просить виявити терпіння й обіцяє повне відшкодування, щойно становище покращиться.

Томас Камінґ повідомляє Артура Форбесса про передачу його слузі ста флоринів для оплати восьми возів. Він перепрошує за труднощі та просить про терпіння, пояснюючи це застоєм у торгівлі та відсутністю прибутку від продажу вина.

Томас Каммінг повідомляє про намір відвідати Артура Форбса, щоб повернути позику відповідно до попередньої обіцянки. Він також просить замінити куплену у Львові тафту на інші товари через прикрий випадок.