Каталог джерел

Кшиштоф Краузе просить Роберта Форбса посприяти затриманню в Ярославі старійшин львівських євреїв доти, доки вони не сплатять борг у розмірі 300 флоринів. При цьому він допускає можливість витратити 100 флоринів як винагороду за успішне стягнення належної суми.

Кшиштоф Краузе просить Артура Форбса про інструкції щодо подальших дій та повідомлення про стан справ. Він запевняє адресата у своїй відданості та братерській прихильності.

Кшиштоф Краузе дякує Артуру Форбсу за прихильність і висловлює готовність допомогти, обіцяючи владнати справи в Ряшеві. Він також згадує про намір стягнути 1900 флоринів боргу з мостиських маєтностей батька братів, які зараз служать у війську.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує подані йому цехові артикули братства котлярів із Галицького передмістя у Львові, що регулюють засади організації цеху, релігійні обов'язки, прийом учнів і підмайстрів (товаришів), права вдів, ремісничі стандарти та дисциплінарні покарання. Записи на звороті вказують на облату документа у львівських гродських актах, а згодом на його скасування через отримання без відома магістрату всупереч королівському декрету.

Йоахим Краузовський повідомляє міську раду Львова, що не зміг повернути борг у визначений термін, через що передав контракт своїм друзям. Він звертається до райців із проханням призначити наступний термін для явки перед ними.

Документ встановлює стипендійну фундацію львівського каноніка Адама Лаврентія Лоєцького, засновану на щорічному видеркафовому чинші в 119 флоринів, забезпеченому доходами міста Львова, призначеному на навчання в Краківській академії двох убогих юнаків зі Львова. Вона визначає розмір виплат для студентів та їхнього університетського прецептора, покладає на стипендіатів молитовні обов'язки та призначає провізорів, які наглядатимуть за вічним функціонуванням запису.

Ципріан Кремпський повідомляє гетьману Яну Станіславу Яблоновському про представлення королю та генералу Флеммінгу його скарг, щодо яких Флеммінг пообіцяв відшкодування з власних коштів. Також інформує про очікування на подальші розпорядження та про питання виплати талярів коронним підскарбієм.

Рада міста Львова затверджує статут цеху котлярів, що визначає релігійні та організаційні обов'язки цехових братів, правила навчання учнів і прийняття челядників у майстри, а також порядок торгівлі та обробки міді.

Щенсний Креховський після перейняття управління вакантним Хелмінським єпископством звертається до Яна Яблоновського з проханням узяти дієцезію під свою вельможну протекцію. Особливо він доручає його опіці місто Хелмно, що межує зі Свецьким староством.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує ординацію та статті цеху котлярів Галицького передмістя у Львові. Документ нормує, серед іншого, питання цехових служб (мес), взаємин майстрів із підмайстрами, а також штрафів за неявку на збори ремісників.

Михайло Кречетніков вимагає від влади Львова пояснень щодо нібито надісланих до Варшави скарг на тягарі, пов'язані з магазинами в Низькому замку. Він також запитує магістрат, чи зазнали мешканці якихось утисків під його командуванням після від'їзду генерала Апраксіна.

Львівський райця Юрій Боїм разом із дружиною Ядвігою та родиною призначає суму 2100 флоринів, забезпечену на львівських кам'яницях, на утримання заснованої ним каплиці Пресвятої Трійці та Страстей Господніх біля катедрального цвинтаря у Львові. Документ визначає право патронату, правила управління фондом, обов'язки чотирьох священників на чолі зі сеньйором, порядок богослужінь і право поховання.

Підканцлер коронний Щенсний Криський просить владу Львова наказати кравецькому цеху прийняти Іванка Турковича, а також забезпечити можливість спокійної праці для його тестя. Натомість за прихильність до вбогих ремісників автор листа обіцяє райцям свою вдячність і послуги.

Король Сигізмунд III Ваза встановлює для міста Львова новий щорічний ярмарок, що припадає на свято св. Маргарити і триває три тижні, незалежно від давнього ярмарку на св. Агнесу. Документ гарантує купцям, які прибувають, свободу торгівлі та безпеку під захистом королівського глейту (залізного листа).

Каєтан Крісталліні пропонує владі Львова надіслати до Рима 100 дукатів для виплати вдові покійного Франциска Стефаноні в обмін на повернення міських документів. Він також пропонує свої юридичні послуги при Римській курії.

Король Сигізмунд III Ваза надає місту Львову все війтівство разом із приналежностями, а також дві третини прибутків від судових штрафів у великих справах, що доти належали монарху. Цей привілей гарантує місту та його жителям вічне й безперешкодне володіння цими правами.

А. Кромолицький пише до Казимира Вольського, бідкаючись через несправедливі звинувачення в неналежних висловлюваннях, про які хтось доніс адресатові. Запевняючи у своїй непохитності та зичливості, він переконливо просить Вольського приїхати особисто й погостювати в Гримайлівці.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує та затверджує письмове зобов’язання львівського старости Станіслава Боніфація Мнішека, дане місту Львову. На підставі цього документа староста під загрозою грошового штрафу зобов’язався ліквідувати підзамковий торг і усунути ремісників, які не належали до цехів (партачів), згідно з попередніми королівськими декретами.

Миколай Францішек Кросновський, діючи за дорученням вишенського сеймику, просить київського воєводу Марціна Контського про виплату місту Львову суми з легатів покійного руського воєводи. Він звертається по прихильність у цій справі, посилаючись на благочестивий намір заповідача та почуття справедливості адресата.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує фундацію монастиря домініканців у Смоленську та надає йому земельні маєтності у вічну власність.

Миколай Франциск Кросновський надсилає Яну Яблоновському привітання з Новим роком та пояснює причини відкладення запланованої поїздки до Жовкви. Він також повідомляє про те, що залишив у Львові людину для очікування прибуття пошти, та запевняє адресата у своїй цілковитій готовності служити йому.

Миколай Францішек Кросновський повідомляє воєводу Яна Яблоновського про свій приїзд до Львова, затриманий візитом хмельницького старости, і висловлює жаль, що розминувся з адресатом. Він також звертає увагу на численні неймовірні чутки та інтриги в місті, знову засвідчуючи свою незмінну вірність і готовність до служби.

Райці міста Львова затверджують реформовані статті та устрій цеху солодовників, пивоварів і медоварів, які регулюють права й обов'язки майстрів, челяді та учнів. Документ визначає правила утримання спільної господи, цехового порядку, вступних внесків і спільних релігійних богослужінь.

Миколай Францішек Кросновський звертається до влади Львова з проханням виплатити залишок належних йому грошей до рук пред'явника листа. Він запевняє, що остаточну, автентичну розписку видасть особисто під час перебування в Городку.

Король Сигізмунд III Ваза дозволяє владі та громаді міста Львова стягувати впродовж двадцяти років збір, званий штуковим, з товарів, що ввозяться до міста й вивозяться з нього, з призначенням доходів на відбудову зруйнованих міських маєтностей та винагороду магістрату.

Ольбрахт Кросновський пише до львівських райців щодо асигнат, кондемнат і розрахунків, пов'язаних з акцизом, наголошуючи на необхідності виконання своїх обов'язків. Він також повідомляє про намір приїхати до Львова в неділю, якщо дозволить стан здоров'я.

Ольбрахт Кросновський підтримує зусилля, спрямовані на обороноздатність і захист Львова під час воєнної загрози, наголошуючи, що це вимагає фінансових витрат. Він роз'яснює призначення доходів, які мають піти на покриття нестач під час організації підвід та на сплату ухвалених сеймом поборів.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує привілей короля Сигізмунда II Августа від 1550 року щодо надання саду з садибою чи фільварком, а також лук у Львові на користь мансіонаріїв львівської кафедри.

М. Кроц повідомляє Мацею Гайдеру про свою розмову з канцлером, початок сеймових засідань та суперечки серед послів. Він також інформує про судову справу польного гетьмана литовського Януша Радзивілла та його впливові зв'язки.

Кс. Ян Барановський, львівський архідиякон, продає половину свого новозбудованого будинку у Львові Фабіану Григлевичу та його дружині за 150 польських злотих. Документ визначає умови користування ділянкою та покладає на покупців обов'язок щороку сплачувати 5 злотих чиншу на поминальну службу за упокій душі видавця акта.

Кароль Максиміліан Крузер повідомляє львівський магістрат про запізніле отримання виклику на з'їзд для виконання асесорського декрету та просить передати новий термін, призначений єпископом-суфраганом. Водночас він висловлює владі міста новорічні вітання, бажаючи їй повернення до колишнього процвітання та величі.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує угоду, укладену перед королівськими комісарами між магістратом і поспільством трьох націй міста Львова щодо сплати міських боргів. Документ визначає розподіл фінансових обтяжень на суму понад 35 тисяч флоринів, а також строки сплати окремих часток із доходів і маєтностей міста.

Ян Круковецький виправдовує неприбуття пані Замойської та її сина на королівську коронацію через її раптову й тяжку хворобу, доручаючи інтереси роду опіці впливового адресата. Він також повідомляє про відхилення Замойською порад сенаторів, які схиляли її бойкотувати урочистості.

Львівський канонік і проповідник Войцех Бельчинський продає міщанину Войцеху Мадешовичу та його дружині Анні крамницю і дві ділянки на проповідницькому ґрунті з правом забудови та шинкування. Покупці зобов'язуються виплачувати щорічний чинш у розмірі десяти польських злотих на день святого Мартина та підпорядковуються юрисдикції проповідника.

М. Кудлич повідомляє Артура Форбса про тимчасову затримку виплати чергової частини грошей через застій у торгівлі, запевняючи, що сукно залишається в цілості. Він спрямовує адресата до панів Найцера та Майдешевича для отримання детальнішої інформації з цього приводу.

М. Кудлич повідомляє Артура Форбса про відмову від поїздки до Ярослава через відсутність ділових перспектив, а також про відтермінування виплати частки, запевняючи водночас, що сукно залишається в цілості. Він також радить адресатові проконсультуватися щодо товару у Львові з панами Найцером та Майдешевичем.

Документ затверджує фундацію нового священника-мансіонарія та легати видеркафових чиншів на львівських кам'яницях, фундовані о. Кшиштофом Сікорським на користь колегії мансіонаріїв львівської катедри. Водночас він уточнює літургійні обов'язки бенефіціарів, а право патронату над фундованою пребендою передає львівському магістрату.

Адреса листа, адресованого Домініку Вільчеку, який обіймав посаду секретаря та президента міста Львова. Послання мало бути вручене адресатові у Львові.

Анджей Купінський повідомляє з Туринки про зустріч із московським військом, яке їде до Львова лише по своїх хворих, що свідчить про мізерні шанси на допомогу для оточеного загрозою міста. Він застерігає адресата, радить бути пильними, убезпечити майно та просить про опіку над своєю дружиною.

Анджей Купінський просить регента львівської громади скликати її засідання для складання звіту про клещівські переговори, а також відправити делегата на господарський сеймик до Вишні. Рукописна приписка засвідчує виплату 20 злотих посланцеві, який вирушає на цей сеймик.

Райці міста Львова вносять до своїх міських актів документ препозита белзького шпиталю кс. Мартина Стриковського про встановлення пребенди при шпитальному костелі в Белзі, забезпеченої, зокрема, на львівських кам'яницях та маєтностях під Белзом. Фундатор передає право патронату над цією пребендою після своєї смерті львівському магістрату.

Ксьондз Вацлав Купінський звертається до бурмистра Львова на захист свого чиншовика, шевця Войцеха Григлевича, якого разом із дружиною побив і пограбував цехмістр Ліпкевич. Автор листа вимагає покарати винних, повернути награбовані застави та покласти край протиправним діям цеху.

Папа Урбан VIII доручає краківському, кам'янецькому та лаодикійському офіціалам розглянути апеляцію фіскального промотора львівської курії на вирок апостольського нунція у спорі з райцями та поспільством Львова. Делеговані судді отримують повноваження дослідити справу, ухвалити остаточний вирок та застосовувати канонічні санкції.

Ігуменя львівських бенедиктинок Магдалена Куропатницька скаржиться канцлеру Яну Малаховському на львівський магістрат, який порушує привілеї монастирської юрисдикції, неправомірно позиває, нападає та ув'язнює підпорядкованих їй ремісників. Вона просить канцлера про письмове втручання до міської влади, щоб припинити подальші кривди й утиски до вирішення спору призначеною комісією.

Король Сигізмунд III Ваза передає львівському магістрату збір старостинських доходів в обмін на постійну щорічну плату в розмірі 2100 флоринів і дозволяє збирати складкове мито з купців на будівництво нових міських укріплень. Документ водночас обмежує повноваження львівського старости на користь міської юрисдикції та врегульовує питання постоїв.

О. Анджей Куропатницький звертається до президента Львова з проханням відшкодувати кошти за відбудову плебанської кам'яниці після пожежі міста. Він пропонує задовольнити свої претензії частково готівкою, а частково — наданням сусідніх міських земель.

Львівська митрополича капітула та міська влада Львова затверджують продаж тогочасної резиденції препозита шпиталю св. Духа єзуїтам під будівництво колегіуму та придбання нової кам'яниці в Косьми Сальваго на вулиці Шевській за суму 10 800 польських флоринів. Нововкуплену будівлю переведено під церковний імунітет із застереженням щодо непорушності патронатних прав міста й капітули, а також заборони відкриття в ній шинку та заняття ремеслами.

Самуель Кушевич офіційно закликає райців та магістрат міста Львова розважливо боронити спільне благо й протистояти тиску, що загрожує країні. Він згадує про небезпеку перехоплення кореспонденції, результати відправи військових послів і висловлює сподівання на швидке повернення до Львова.

Документ підтверджує угоду між митрополичою капітулою та радою міста Львова щодо купівлі кам'яниці Косьми Сальваго для помешкання препозита шпиталю Святого Духа в обмін на будинок, проданий єзуїтам, разом із вилученням нової посілості з-під міської юрисдикції та наданням їй церковного імунітету. Акт уточнює умови розпоряджання цією нерухомістю, а також засади збереження патронатських прав і можливого майбутнього обміну будівлі.

Станіслав Куссевич висловлює глибоке обурення з приводу поширюваних проти нього наклепів про нібито давні кримінальні вироки у Варшаві та Торуні. Він повідомляє про вжиті заходи для отримання відповідних документів, очищення свого доброго імені, а також анонсує особисту зустріч.