Каталог джерел

Король Стефан Баторій розв'язує багатоаспектний спір між поспільством та магістратом Львова, регулюючи, зокрема, питання доходів із міських маєтностей, складання фінансових звітів, обрання райців і колегії сорока мужів, а також дотримання права складу. Він наказує обом сторонам зберігати злагоду й послух під загрозою штрафу в тисячу гривень.

Автор згадує поїздку до Любліна, щоб отримати гроші, і просить адресата вжити заходів у цій справі. У тексті також згадано старосту Ломжі (прочитання непевне). Нерозбірливі фрагменти не дають змоги встановити суму, перебіг справи та точні зв’язки між особами. У кінцевій формулі дати читаються травень і 1650 рік, але день невідомий.

Автор описує справу належної суми або боргу й наводить частковий перелік сум та попередніх розрахунків. У документі є цифри й обчислення, однак пошкодження та складний почерк не дозволяють надійно прочитати всі позиції чи підсумок.

Король Стефан Баторій трансумує свій едикт від 20 лютого 1577 року, в якому скасовує всі комісії, призначені для розгляду скарг поспільства на львівський магістрат, і залишає справу виключно для королівського суду під заставою 15 000 дукатів. Він наказує обом сторонам з’явитися з доказами перед монаршим судом, забороняючи тим часом будь-які чвари та порушення правопорядку.

Антоній, син Миколи з Карцано, продає Яну Хрестителю Буффі з Тельве-ді-Сотто сад та луку, розташовані в Карцано. Правочин оплачено та посвідчено нотаріально в присутності свідків.

Автор звертається до Форбса щодо боргу або належної суми, згадує обіцяну сплату й товар/розрахунок, пов’язаний із пивом, та просить владнати справу. Подробиці й суми невпевнені.

Львівський архієпископ Ян Сененський разом із катедральною капітулою переводить зруйноване татарською навалою містечко Козлів на магдебурзьке право за зразком Дунаєва та надає жителям п'ятнадцятирічну волю (звільнення від повинностей). Після закінчення цього терміну документ визначає постійні повинності підданих, зокрема грошові чинші, розмір шарварку та натуральні данини на користь архієпископського двору.

Львівський архієпископ Ян Сененський затверджує трансумовані привілеї холмського єпископа Войцеха Собєйовського та короля Стефана Баторія щодо приєднання парафіяльного костелу в Лопатині до парафії в Буську. Акт санкціонує нову фундацію колегії п’яти мансіонаріїв разом із препозитом при буському костелі та визначає їхні душпастирські обов’язки й утримання.

Автор описує справу, пов’язану з належними сумами або розрахунком, посилається на попереднє листування й Варшаву та просить адресата про допомогу чи подальші дії. Почерк важкий для читання, тому подробиці й взаємини між особами невпевнені.

Гвардіан львівського францисканського монастиря просить найясніших панів надати частину землі між міськими мурами та монастирем. Він пояснює, що теперішнє місце надто тісне й бідне, а будівництво вимагало б зруйнувати каплицю, де зберігається Найсвятіший Сакрамент. Згадує фундацію доброчинниці Софії (прізвище прочитати непевно).

Король Стефан Баторій розв'язує суперечку між шляхтою Руського воєводства та магістратом Львова, скасовуючи інкорпорацію підміських сіл Зубра і Сихів до магдебурзького права та підпорядковуючи спірні справи щодо їхніх ґрунтів і військових повинностей земському праву. Водночас монарх підтверджує юрисдикцію міського права та королівського суду щодо міщан, міських урядників та їхнього міського майна.

Король Стефан Баторій підтверджує львівському міщанинові Шимону Ганнелю давніші привілеї королів Сигізмунда I і Владислава Ягайла на маєток Голоско та надання над річкою Брюховичі. Документ санкціонує спадкові права та права власності на згадані маєтності під Львовом.

Автор пише про справу, пов’язану з Бродами, згадує старосту й посилається на «декларацію», звертаючись до адресата з проханням надалі зайнятися справою. Складний почерк і нерозбірливі фрагменти не дають змоги встановити точний предмет і перебіг справи. Датум листа, ймовірно, читається як Броди, 13 квітня 1697 року.

Автор описує судову справу, пов’язану зі Львівським трибуналом, згадує вироки та депозитарне сховище міста Львова й просить адресата про допомогу або подальші дії. Подробиці спору частково нерозбірливі. Наприкінці листа видно рік 1739; день і місяць упевнено прочитати неможливо.

Король Стефан Баторій затверджує та відновлює давні артикули і звичаї об'єднаного цеху токарів і гребінників міста Львова. Документ детально регулює правила виконання майстерштуку, прийняття учнів і майстрів, функціонування цехової влади, а також покарання за порушення ремісничого порядку.

Райці міста Львова вносять до актів і засвідчують привілей короля Стефана Баторія від 1578 року, що затверджує вількір львівського цеху токарів. Документ докладно врегульовує правила визволення на майстра, виконання шедеврів, релігійно-оборонні обов’язки та боротьбу з партачами.

Автор звертається до президента й магістрату Львова у справі смерті, що потребує з’ясування. У тексті згадано розслідування, декларацію або свідчення та осіб, названих євреями, однак складний почерк не дає змоги надійно відновити зв’язки між цими згадками й подробиці події. Датум листа вказує 22 січня 1710 року; місце непевне.

Король Стефан Баторій вирішує спір між вірменською громадою та магістратом міста Львова, надаючи вірменам рівні з іншими міщанами права в галузі торгівлі, ремесла та користування міськими вольностями. Документ водночас гарантує збереження окремих звичаєвих прав і власного судочинства вірменської громади.

Король Стефан Баторій підтверджує комісарський акт, що встановлює межі між селами львівського конвенту домініканців Тіла Господнього (Зарудці, Костіїв, Зашків) та королівськими і міськими маєтностями. У документі наведено висновки королівських комісарів, а також трансумовано королівський лист про призначення комісії, який посилається на давнє розмежування князя Владислава Опольчика.

Райці міста Львова встановлюють і затверджують статут львівського цеху хірургів, визначаючи умови здобуття майстерського ступеня, вимоги щодо виконання пробних робіт (шедеврів) та правила навчання ремесла. Документ також покладає на членів цеху обов'язок виставляти озброєного вояка до ратуші в разі потреби та безоплатно лікувати поранених міських вартових.

Львівський архієпископ Ян Сененський затверджує силою ординарської влади привілей короля Стефана Баторія від 1576 року, що включає препозитуру львівського шпиталю Святого Духа разом із правом патронату до складу львівської катедральної капітули.

Автор пояснює, що мусив виїхати до Бродів через мандат, виданий ясновельможним краківським паном. Він шкодує, що не може служити адресатам на призначеній комісії; згадує поганий стан здоров’я та гетьманські накази як перешкоди. Датовано в Бродах 26 квітня 1723 року.

Документ є королівським підтвердженням вількіра цеху львівських хірургів і цирульників, ухваленого раніше міською радою Львова. Він установлює докладні правила майстерських іспитів, навчання ремесла, здійснення фахової діяльності, а також обов'язки цеху в галузі оборони та безоплатного лікування міських вартових.

Король Стефан Баторій на прохання послів міста Львова підтверджує документ короля Владислава Ягайла від 1 жовтня 1389 року про включення Львова до складу Корони Королівства Польського. Монарх зобов'язується не порушувати приналежності міста і Львівської землі до Королівства.

Збережений адресний аркуш адресує лист Альбертові Романовському, лавникові й цивільному нотаріусові Жовкви. Текст листа на с. 2 надто складний для читання на доступній репродукції, щоб безпечно визначити його предмет. Дату самого листа не встановлено; 30 червня 1627 року зазначено на архівній обкладинці, але цю дату не приписано листу.

О. Fr. Bernardinus a Capistrano звертається до влади Львова у справі францисканського монастиря та костелу святого Антонія. У збереженому латинському тексті викладено прохання й аргументи щодо релігійної громади та міста; точний обсяг прохання слід визначати обережно. Датовано в Кракові 28 березня 1617 року.

Король Стефан Баторій підтверджує привілей короля Сигізмунда I від 1547 року, наданий львівським краячам сукна. Акт гарантує їм виключне право на роздрібну торгівлю та стриження сукна у Львові під загрозою конфіскації нелегального товару.

Краківський війт і лавники на прохання львівського писаря Павла Щербича посвідчують чинний у Кракові звичай обрання колегії сорока мужів, до якого апелював королівський декрет для Львова. Згідно з краківською практикою, двадцятьох членів обирають цехмістри з-поміж купців, а ще двадцятьох визначають купці з-поміж цехової старшини за участі одинадцятьох лавників.

PDF с. 2 містить один лист, а с. 3 — його складений адресний аркуш із дуже блідим написом; це не два окремі документи. Доступна репродукція не дає змоги надійно відновити зміст, дату, місце чи підпис. Архівна обкладинка описує його як лист коронного войського з табору біля Свіржа до магістрату Львова, однак це зовнішній опис, а зазначену там дату 7 серпня 1661 року не підтверджено в самому листі.

Король Стефан Баторій вирішує спір влади та поспільства Львова зі старостою Миколаєм Гербуртом і збирачем податків, постановляючи, що місто зобов'язане сплачувати лише подвійну ставку побору, яка охоплює також передмістя та міські лани. Правитель забороняє стягувати окремий податок із міських ґрунтів і ремісничих майстерень, скасовуючи попередні вироки старости.

Папа Григорій XIII повідомляє васалів Львівської церкви про призначення Яна Димітра Соліковського на посаду архієпископа після кончини архієпископа Яна. Він наказує їм прийняти нового пастиря з належною пошаною, а також зберігати вірність і виконувати звичні повинності під загрозою церковних кар.

Автор звертається до райців Львова з побажаннями здоров’я та всього доброго в новому році. Він згадує, що того дня отримав лист, і порушує справу, пов’язану з містом, але подальші подробиці важко прочитати. Датум самого листа читається як «Dan z Wolbora 30 Januaryi 1575». Ім’я і титул у підписі попередньо прочитано як Еразм Карнковський, куявський єпископ. На архівній обкладинці вказано 29 січня 1575 року, але це дата архівного опису, що відрізняється від датуму листа.

Авторка звертається до пана Яноцького й описує свої справи; текст, імовірно, згадує клопотання або справи перед королем, але подробиці й прохання прочитати повністю не вдається. Датум листа вказує 25 липня 1619 року. Адресний аркуш називає Варшаву місцем доставки, а не написання. Авторка й точна посада адресата залишаються непевними.

Папа Григорій XIII повідомляє народ міста та Львівської дієцезії про призначення Яна Димитрія Соліковського на посаду архієпископа після смерті його попередника Яна. Він наказує вірним прийняти нового пастиря з належною пошаною та підкорятися його пастирській владі.

Папа Григорій XIII дозволяє обраному львівському архієпископу Янові Димітру Соліковському прийняти єпископські свячення від будь-якого католицького єпископа, який перебуває в єдності з Апостольським Престолом. Умовою уділення свячень є попереднє складення наведеного в тексті формуляра присяги на вірність, засвідчену копію якої елект зобов'язаний надіслати до Рима під загрозою суспензи.

Автор пише про справу, пов’язану з комісією та подальшим розглядом, згадуючи осіб і дії, які неможливо повністю прочитати. Точний предмет прохання неясний. Датування на с. 2 попередньо прочитано як 23 лютого 1722 року; місце нерозбірливе.

Меморіал, поданий Янові Малаховському, великому коронному канцлерові, стосується вимоги, пов’язаної із сумою 400 червоних злотих. Автор описує попереднє зобов’язання та справу спадщини/заповіту й просить канцлера рекомендувати львівському магістратові, який виступає виконавцем заповіту, сплатити належну суму з відсотками. Зв’язки між названими особами й точні умови боргу потребують додаткової перевірки. У заголовку документа зазначено, що меморіал подано 28 травня 1760 року.

Папа Григорій XIII надає вівтарю св. Анни в костелі св. Андрія бернардинів у Львові привілей привілейованого вівтаря. Згідно з ним, кожна заупокійна меса, відправлена біля нього священником цього конвенту, приносить відпуст, що звільняє душу з чистилища.

Король Стефан Баторій здійснює трансумпт і підтвердження шістнадцяти декретів 1578 року, виданих у спорах між радою та поспільством Львова і львівським старостою Миколаєм Гербуртом з Фульштина. Документ вирішує, зокрема, питання обрання райців, міської та замкової юрисдикції, ключів від брам, постою, податкових повинностей та користування млинами.

Автор звертається до високопоставленого адресата й згадує лист або повідомлення, яке до нього не дійшло, а також подальше листування. Осіб і зміст не вдалося прочитати.

Автор звертається до високопоставленої адресатки, згадує повідомлення й справу, що потребує подальших дій; можливо, також ідеться про суму або розрахунок. Точне прохання неможливо відновити з частково нерозбірливого тексту. Датування — 21 вересня 1699 року.

Документ трансумує та підтверджує сеймовий вирок короля Стефана Баторія, що вирішує суперечку між владою міста Львова та львівським старостою Миколаєм Гербуртом. Король обмежує кількість ремісників під старостинською юрисдикцією, забороняє утримувати шинки й заводити новий торг на підзамчому передмісті, а також підтверджує давні привілеї міщан щодо торгівлі сіллю та рибою, звільнення від мит і торгових зборів, а також випасу худоби й користування королівськими лісами.

Король Стефан Баторій затверджує статут цеху столярів у Львові, наданий у 1562 році міською радою, що містить двадцять три статті, які регулюють організацію ремесла, навчання професії та права майстрів і челядників. Водночас монарх зрівнює львівський цех столярів у правах із краківським цехом та забороняє партачам і позацеховим ремісникам займатися ремеслом і продавати вироби в місті та його околицях.

Автор звертається до високопоставленої адресатки, обговорює справу, що потребує подальших дій, і згадує суму або розрахунок; подробиці прочитання непевні. Наприкінці листа вказано 20 грудня 1685 року.