Каталог джерел

Нунцій просить владу Львова стримувати противників вірменського архієпископа та його прихильників. У листі вживається полемічний термін «схизматики» та йдеться про захист вірян.

Гордон просить писаря Львова про кілька днів відстрочки у сплаті 130 злотих. Передбачає розрахунок цієї суми через лікаря на підставі асигнації, після отримання належної суми.

Брати Ґурки посилають двох уповноважених по гроші, які покійний Анджей Накуський [?] залишив на зберігання у львівської влади. Вони мають отримати суму й за потреби видати розписку від імені відправників.

Архієпископ Дамієтти підтверджує отримання листа про спір львівських кушнірів. Обіцяє врахувати прохання згідно зі справедливістю й у межах свого рішення; запевняє в допомозі також в інших справах.

Відправник звертається до групи адресатів як до «Panowie» та згадує справу, представлену їм. У читабельних фрагментах ідеться про прихильність адресатів, думку та зобов’язання відправника; решта надто непевна, щоб визначити предмет справи. Датувальний рядок читається як «w Warszawie d. 24 Aug 1684». Підпис і адреса на обкладинці невпевнені.

Автор просить адресата про прихильність і допомогу у справі, пов’язаній із судовим або урядовим провадженням. Згадує труднощі з отриманням справедливості та просить підтримки; подальші подробиці, зокрема особи й предмет справи, невпевнені. У датуванні в тексті зазначено 15 січня 1575 року; місце невпевнене.

Автор нагадує адресатові про його попередню допомогу у справі, пов’язаній із золотарем і боржником. Згадує звістку про дії магістрату та просить і надалі прихильно поставитися до справи й посприяти її прискоренню; подробиці провадження частково невпевнені. Датування: «Cracoviae d. 12 January 1760».

Збережений адресний аркуш адресує лист Альбертові Романовському, лавникові й цивільному нотаріусові Жовкви. Текст листа на с. 2 надто складний для читання на доступній репродукції, щоб безпечно визначити його предмет. Дату самого листа не встановлено; 30 червня 1627 року зазначено на архівній обкладинці, але цю дату не приписано листу.

О. Fr. Bernardinus a Capistrano звертається до влади Львова у справі францисканського монастиря та костелу святого Антонія. У збереженому латинському тексті викладено прохання й аргументи щодо релігійної громади та міста; точний обсяг прохання слід визначати обережно. Датовано в Кракові 28 березня 1617 року.

Автор пише з Варшави до магістратури Львова. У збереженому тексті згадуються особи та син на ім’я Станіслав, однак основний зміст відновити неможливо. Лист датовано 5 липня 1699 року.

Лист від 26 серпня 1763 року починається звертанням «Mci Kochany Dobrodzieju» і містить частково читабельне прохання про ласку. Більшість тексту прочитати неможливо.

Р. Корицинський звертається до райців Львова. У листі згадано розпорядження та умову повернути авторові щось; подробиці розрахунку нерозбірливі. Лист датовано у Слободі 5 квітня 1639 року.

Лист датований 1 липня 1734 року; у ньому згадано універсал, надісланий зі Львова. Збереглося звертання «Jaśnie Wielce Mości Panowie y Bracia»; місце написання непевно прочитано як Brudna.

Автор звертається до бурмістрів і райців Львова та згадує «громадянина й купця львівського», рекомендуючи його адресатам. Лист датовано 22 травня 1610 року; автора й місце написання не встановлено.

Латинський лист із Рима до львівських райців, датований 11 січня 1770 року. Збережені фрагменти згадують Франческо Стефаноні, його вдову Марію Анну та спадкоємців, а також документи. Адресна частина на с. 3 належить до того самого листа.

Автор звертається до «Шляхетного добродія» й подає скаргу щодо цехмістра шевського та дій, вчинених на його землі. Далі він апелює до справедливості магістрату, провадження й належних покарань; частина аргументації нерозбірлива. Інвентарна картка приписує лист Вацлаву Крушицкому, каноніку, але підпис самого листа прочитати неможливо. У листі зазначено дату 14 липня 1769 року; місця в датуванні немає.

Великий коронний канцлер Ян Лещинський закликає магістрат Львова стягнути з міщанина Вишньовського борг і понесені витрати на користь Ієроніма Шеремети із Самбірської економії, згідно з вироком деканального суду трирічної давності. На адресному боці міститься службова примітка про врегулювання справи та виплату грошей кредитору.

Краківський райця Францішек Лупач нагадує львівському магістрату про несплачений борг, щодо якого мав неодноразові обіцянки, та попереджає, що в разі подальшого зволікання буде змушений шукати інших правових засобів для повернення грошей.

Маршалок великий коронний Станіслав Іраклій Любомирський закликає владу Львова виконати вирок маршалківського суду на користь пана Толкача. Наказує повернути потерпілому пограбоване майно та забезпечити задоволення вимог з боку купців.

Хелмінський єпископ і коронний підканцлер Ян Малаховський засвідчує ревні заслуги синдика Міхала Григовича на користь Львова. Він звертається до міської влади з проханням виплатити йому належну винагороду та заборгованість із Гродненського сейму.

Пріор краківських кармелітів звертається до влади Львова з проханням припинити ворожі дії та ув'язнення ченців, які прагнуть оселитися в місті. Він пояснює зволікання провінціала візитаційними обов'язками, посилається на колишню прихильність предків райців та застерігає від церковних покарань за перешкоджання монастирським фундаціям.

Кардинал Монтальто запевняє владу Львова у своїй прихильності та обіцяє заступництво перед Папою та Конгрегацією обрядів у зусиллях щодо отримання рішення у справі культу Яна з Дуклі. Він підкреслює значення цієї справи для зростання побожності місцевого населення.

Якуб Мєшковський інформує бурмістра та райців львівських про напад людей панів Дідушицьких на Зубру, пограбування худоби та побиття підданих. Просить негайно направити потерпілих до ґроду для огляду ран та з'ясувати, чи не подала протилежна сторона протестацію до замку.

Полковник Анджей Моджевський запевняє владу Львова, що краківський воєвода наказав своїй волоській корогві залишити передмістя, оскільки не має наміру домагатися справедливості коштом убогих мешканців. Водночас він пояснює, що справу конфлікту та образ з боку львівського старости та пана Самоцького було передано на розгляд королівської комісії.

Коронний референдар Ян Анджей Морштин повідомляє владу Львова про призначення королевою дати його весілля з Катериною Гордон на 27 квітня 1659 року. Він просить надіслати міського делегата на весільну урочистість, декларуючи свою постійну прихильність та готовність до надання місту послуг.