Каталог джерел

Денгофф передає скарги львівської єврейської громади на кривди й утиски з боку міщан та просить підтримки й справедливого розгляду справи. Він також згадує обмеження торгівлі та перешкоди в місті. Лист датовано 19 грудня 1691 року; місцевість прочитано як Янів.

Відправник пише про Томаша Гордона, громадянина Львова, його походження та домагання посади лавника. Згадує про привілеї, вибори й права шляхти. Лист закінчується у Варшаві 6 лютого 1689 року.

Великий коронний канцлер Єжи Альбрехт Денгофф закликає владу Львова припинити утиски місцевої єврейської громади, які виявляються в торговельних заборонах і дискримінаційних зборах. Він наказує призупинити будь-які обтяження та зберігати спокій до вирішення спору призначеною королівською комісією.

Канцлер Єжи Альбрехт Денгофф наказує владі Львова негайно виконати остаточне рішення третейського суду щодо стягнення боргу з міщанина Ласковського на користь брацлавського воєводи. Він закликає міських райців проігнорувати будь-які протекції боржника та задовольнити вимоги уповноваженого кредитора.

Перемишльський єпископ і великий коронний канцлер Єжи Альбрехт Денгофф, посилаючись на королівську волю, закликає львівський магістрат припинити опечатувати крамниці пані Афендикової та обмежувати свободу її торгівлі. Він застерігає міську владу, що відсутність реакції на повторне попередження призведе до передачі справи до суду.

Відправник згадує про прихильність магістрату до Томаша Гордона, обраного лавником, і просить розглянути його справу. Він обіцяє захищати права магістрату й міста. Лист датовано у Варшаві 10 березня 1689 року.

Відправник звертається до міської влади Львова й пише про прихильність короля, вакансію та власні зусилля протягом майже цілого року. Подальші подробиці частково нерозбірливі. Дату 24 січня 1689 року прочитано з аркуша листа.

Великий канцлер коронний Єжи Альбрехт Денгофф наказує владі Львова встановити суворий нагляд за міською друкарнею, щоб у неспокійний період після зірваного сейму не допустити друку творів, що шкодять законам і маєстату Речі Посполитої. Будь-які підозрілі маніфести або їхні копії магістрат має негайно відсилати безпосередньо канцлеру.

Документ містить обляту королівського вироку, ухваленого на вальному сеймі в Кракові, який скасовує провадження львівського гродського суду проти влади міста Львова за позовом Васька Лагодовського. Вирок підтверджує привілеї, що звільняють львівських міщан від юрисдикції сторонніх судів, і наказує позивати їх виключно до належного міського суду.

Перемишльський єпископ і канцлер Єжи Альбрехт Денгофф просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заступництво перед краківським каштеляном у справі звільнення Радимна та маєтностей Ілоцького пробоства від зимових леж (постоїв). Посилаючись на родинні зв'язки та власну прихильність до війська, він запевняє у своєчасній сплаті належних сум.

Король Сигізмунд II Август затверджує вирок краківського вального сейму, який скасував позов шляхтича Васька Лагодовського проти міської влади Львова, поданий до ґродського суду. Документ підтверджує привілей, що вилучає львівських міщан з-під чужої юрисдикції, і наказує позивати їх виключно до міського суду.

Георг Крістоф Діц повідомляє Томаса Тейлора про домовленість з Артуром Форбсом щодо сплати заборгованості в сумі 475 флоринів через пана Оттомюллера. Купець заявляє про готовність відправити замовлені товари на лейпцизький ярмарок одразу після врегулювання давнього боргу.

Георг Крістоф Дітц домагається від Артура Форбса відповіді на попереднє листування у зв'язку з наближенням Михайлівського ярмарку в Лейпцигу. Він просить надати пану Альтмюллеру вказівки, які дозволять задовільно завершити справи за участю пана Тейлора.

Король Сигізмунд II Август скасовує дарування ділянки під Низьким замком у Львові, здійснене на користь Миколая Лєсьньовського із Зимної Води, вказуючи на загрозу для обороноздатності міста і замку. Він наказує львівському старості розібрати зведені там будівлі та забороняє міській владі допускати подальшу забудову цієї території.

Павло Джевецький дякує воєводі Яну Яблоновському за призначення комісії та просить про подальшу протекцію у суперечці з міщанами Свеця. Він скаржиться на незаконне позбавлення його посади міського писаря, а також на зневагу супротивників до авторитету старости й урядовців, які виступили посередниками.

Папа Юлій III сповіщає львівську капітулу про заміщення вакантної після смерті архієпископа Петра архієпископської кафедри у Львові Феліксом Ліґензою. Наказує капітулі прийняти обранця як свого батька й пастиря та коритися його розпорядженням.

Адам Дзєжек підтверджує львівському синдикові отримання листа від райців і заявляє про свій приїзд на королівський сеймик. Попри збіг дати з власними судовими рочками, він обіцяє з'явитися на захист міських привілеїв.

Папа Юлій III сповіщає суфраганів Львівської архідієцезії про призначення Фелікса Ліґензи архієпископом львівським після смерті архієпископа Пйотра Стажеховського та наказує їм виявляти новому митрополитові належний послух. Документ містить пізніші записи обляти перед перемишльським і холмським єпископами від 1555 року.

Павло Бжовський повідомляє бурмистрові Львова про заходи при королівському дворі щодо сублевації у трибунальських справах і радить надіслати готовий проєкт листа на підпис королю. Він також викладає питання виконання баніції щодо Кєменчанина, справу купців та інтересів Манлі, наказуючи тримати лист у суворій таємниці.

Павло Бжовський доповідає владі Львова про важкий перебіг міських справ у Варшаві, заходи перед королем та суперечку зі старостою. Скаржиться на вичерпання коштів і борги, взяті для ведення справ, та терміново просить місто надіслати гроші.

Папа Юлій III повідомляє духовенство міста та Львівської дієцезії про призначення Фелікса Ліґензи новим львівським архієпископом після смерті Петра Стажеховського. Він наказує кліру прийняти нового пастиря з повагою та послухом під загрозою затвердження церковних кар щодо непокірних.

Київський каштелян Ян Дідушицький заявляє львівським райцям про намір і надалі орендувати кам'яницю покійного пана Юзефовича та сплачувати за неї попередній чинш. Водночас він звертає увагу на вкрай незадовільний технічний стан будівлі й наголошує на необхідності термінового ремонту, щоб запобігти її руйнації.

Король Сигізмунд II Август надає шляхтичу Янові Добжелінському в довічне користування королівський сад, розташований під Львівським замком. Після смерті обдарованого право володіння садом має цілковито повернутися до рук монарха та його наступників.

Тадеуш Дідушицький закликає львівський магістрат терміново відремонтувати під'їзну дорогу до монастиря василіян до настання зими. Він наголошує, що відсутність проїзду унеможливить забезпечення ченців дровами та харчами.

Запис адреси листа, адресованого магістрату та міщанам королівського міста Львова.

Коронний чашник Тадеуш Дідушицький звертається до влади Львова з проханням надати йому можливість придбати виставлені на продаж руїни на вулиці Вірменській, заявляючи про готовність сплатити визначену суму. Він також повідомляє, що щодо вибору конкретної нерухомості вже розмовляв із паном Франком.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі транссумпту чотири давніші королівські привілеї для міста Львова. Документ гарантує вилучення львівських міщан з-під чужих юрисдикцій і комісарських судів та звільняє львівських купців усіх обрядів від сплати мита, зокрема в Холмі, Белзі та Грубешеві.

Єжи Дідушицький рекомендує Яну Станіславу Яблоновському пана Звольського, колишнього бранця, викупленого в Константинополі, який прислужився під час переписування польських невільників. Він просить підтримати його перед великим коронним гетьманом для отримання паспорта та рекомендаційних листів на зворотну дорогу до Туреччини.

Єжи Дідушицький заступається перед руським воєводою Яном Станіславом Яблоновським за поручника свого батька, просячи врахувати його під час розподілу винагород та визнання заслуг. Він зазначає, що робить це з огляду на попередню обіцянку, дану офіцерові адресатом.

Король Сигізмунд II Август скасовує обтяжливу натуральну данину з живої риби, яку дотепер сплачували львівські міщани на користь королівського замку, замінюючи її постійним грошовим збором із посудин із рибою, що привозяться на міський ринок. Він наказує львівському старості та його урядовцям суворо дотримуватися нововстановленої торгової такси.

Коронний конюший Єжи Дідушицький заступається перед владою Львова за майстра-цирулика Антонія та його челядника, які відбувають покарання ув'язненням, просячи дарувати їм решту терміну з огляду на їхні заслуги в лікуванні його здоров'я. При цьому він висловлює переконання, що кількатижневий арешт став достатньою наукою, яка остудила їхнє зухвальство і принесла виправлення на майбутнє.

Король Сигізмунд II Август підтверджує привілей короля Владислава III Варненчика від 1444 року, який зобов'язує шляхту та духовенство розпродати львівську нерухомість упродовж року львівським міщанам. Крім того, монарх запроваджує обов'язкову офіційну оцінку (таксацію) обтяжуваного майна магістратом під присягою та забороняє штучно завищувати заставні борги понад оцінену вартість.

Казімєж Длужевський звертається до Яна Яблоновського, руського воєводи, у справі запланованого обрання холмського підкоморія. Він просить не скликати сеймик, вказуючи на неналежну кандидатуру холмського хорунжого та право шляхти вільно обирати. Лист складено в Любліні 1 червня; 1698 рік зазначено в інвентарному описі.

Король Сигізмунд II Август встановлює порядок продажу у Львові мальвазійських та мускательних вин, привезених із Греції, зобов'язуючи іноземних купців виставляти їх на возах на ринковій площі впродовж чотирьох тижнів перед тим, як складати до підвалів міщан. Це розпорядження мало на меті припинити спекулятивні дії чужоземних торговців і запобігти штучному завищенню цін на напої.

М. Дзєржанський звертається до президента Львова щодо організації підвід, перевезення та розпорядження кіньми зі стайні й лавського двору. Кореспонденцію завершує традиційними формулами пошани та запевненням у відданості.

М. Дзєржанський звертається до президента Львова Францішека Вернера з терміновим проханням надіслати реєстр міських шляхетських і духовних дворків для подальшого відправлення до Красностава. У приписці Вернер закликає радників магістрату дати невідкладну письмову резолюцію або особисто з'явитися до ратуші з огляду на важливість справи.

Король Сигізмунд II Август дозволяє львівським міщанам викупити з рук дружини Кшиштофа Гноєнського королівські села Кожичі, Ямельня та Яромирка разом із корчмою, ставом і млином. Документ гарантує місту спокійне володіння та користування цими маєтностями впродовж двадцяти років від моменту здійснення інтромісії, із застереженням повернення заставної суми монархом після закінчення цього строку.

Вітання з нагоди щасливих пологів невістки; авторка сподівається на швидкий від'їзд і просить зберігати прихильність.

Подяка за благодіяння, згадка про грошові суми; розлогий постскриптум про поведінку старшого сина, привезених ним людей та подорож із Варшави до Львова.

Анна Дольська спростовує чутки, нібито вона дозволила сестрі вийти заміж за пана Цетнера. Вона закликає її згідно з волею краківського каштеляна, а також її власною та її чоловіка взяти шлюб зі старостою жидачівським.

Фрагмент про шлюбну пропозицію для панни, згаданого вітебського каштеляна, її вдачу та великий маєток.

Анна Дольська передає братові вітання через гінця, натякаючи на складну ситуацію в регіоні, яку важко описати в листі. Вона також запитує волинського воєводу, чи має він намір узяти участь у конвокаційному сеймі.

Анна Дольська висловлює Янові Яблоновському та його дружині глибоке співчуття з приводу смерті їхнього сина Франка, молячись про Божу розраду в їхньому смутку. Лист завершується запевненнями у пам'яті та вітаннями іншим близьким.

Анна Дольська вітає брата, гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, зі щасливим розродженням дружини та народженням сина, бажаючи йому дочекатися правнуків. Вона також передає йому повноваження та цілковиту свободу рішень у майнових справах осиротілого жидачівського старости, довіряючи його добробут опіці брата.

Анна Дольська повідомляє брата Станіслава Яна Яблоновського про перебування на весіллі у Львові та добре здоров'я братової. Розпитує про швидкий приїзд адресата та сповіщає про прибуття свого сина Станіслава.

Анна Дольська сповіщає руського воєводу про збитки, завдані розміщеними в її маєтках полками іноземного війська, та благає про порятунок від розорення. Вона висловлює занепокоєння через відсутність злагоди в країні з огляду на видання універсалів, які закликають воєводства до зброї, і повідомляє про свій приїзд до Львова після свят.

Анна Дольська повідомляє волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про дотримання слова, даного пану Подлеському завдяки заступництву адресата. У приписці також дякує пану хорунжому за пам'ять і передані вітання.

Анна Дольська повідомляє про відступ війська від пана Огінського на Литві та розпитує про причини відкладення весілля брата адресата. Посилаючись на поганий стан здоров'я, вона завершує лист і в постскриптумі знову пропонує придбати маєток Ходоростав.

Авторка запитує про здоров'я подружжя, просить пам'ятати про неї та повідомити новини, передає вітання братовій.

Анна Дольська просить брата про заступництво перед покровителем панни Лесніковської задля свого слуги, який сватається до неї. Вона запевняє у гідних чеснотах кандидата та висловлює готовність негайно справити весілля після отримання згоди опікуна.