Каталог джерел

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує документ львівського старости Миколая Гербурта з Фульштина від 1586 року, яким шляхтичеві Сигізмунду Порадовському надається болотистий ґрунт на Краківському передмісті у Львові. Надання передбачає право власності та спадкування із шестирічною слободою, після закінчення якої володар зобов'язаний сплачувати щорічний чинш у розмірі 30 грошів.

Львівський староста Ян Кіцький підтримує прохання єзуїтів про дозвіл розібрати аварійну Єзуїтську хвіртку та збудувати на її місці нову браму від фундаменту. Він закликає президента та магістрат Львова невідкладно ухвалити позитивне рішення заради громадської безпеки.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує запис із львівських земських книг, на підставі якого Анна з Мольфків Росновська подарувала Миколаю, колишньому слузі Казимира Гинка, та його дружині Анні будинок на львівському Підзамчі та луки. Монарх надає цьому вічному даруванню вічної юридичної сили.

Адреса листа, надісланого Фердинандом Кіцьким президентові, бурмистрам і райцям міста Львова.

Президент Коронного трибуналу ксьондз Фердинанд Кіцький дякує владі Львова за надіслані віншування з нагоди Нового року. Від імені Трибуналу та від себе особисто він висловлює взаємні побажання гараздів і Божого благословення, засвідчуючи свою повагу.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує десять статей статуту львівського цеху хірургів, які визначають, зокрема, правила здобуття майстерства, ведення практики, права вдів, а також оборонні та медичні обов'язки перед містом. Крім того, він наказує владі Львова допускати хірургів до міських засідань і нарад під загрозою значного грошового штрафу.

Папа Климент XIII в емоційному листі закликає короля Іспанії Карла III скасувати або призупинити декрет, що прирікає орден єзуїтів на цілковите вигнання з іспанських територій. Він наголошує на невинності та заслугах усього згромадження й застерігає від духовних і моральних наслідків колективної відповідальності.

Львівська катедральна капітула надає мірошникові Іванові Печифорі, його дружині Анастасії та синові Іванові право потрійного довічного володіння млином. Користувачі зобов'язуються сплачувати визначений річний чинш поквартально, а також виконувати будь-які ремонтні та консерваційні роботи власним коштом.

Юзеф Кліцький звертається до президента Львова Бема щодо стельмаха, який погано полагодив коляску львівського підсудка, а за необхідні виправлення безпідставно вимагає додаткової оплати. Автор листа просить приборкати зухвалість ремісника.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує та наказує внести на тривкий пергамент сім угод, укладених між львівськими міщанами й райцями та навколишньою шляхтою, щодо стягнення мит і плати за випас худоби (спасного). На підставі цих домовленостей шляхта зобов’язалася дотримуватися королівських торговельних імунітетів Львова й не стягувати неправомірних зборів.

Ян Клішовський, королівський секретар, сповіщає владу Львова про своє заплановане весілля з Маріанною Коссаковською, донькою коморника Більської землі. Він звертається до райців із проханням про благословення та запрошує їх на урочистість, призначену у Варшаві на 22 листопада 1699 року.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із кафедральним капітулом надає своєму братові Войцеху Соліковському в довічне користування село Семиківці та передає йому в дванадцятирічну оренду село Марків. Натомість одержувач зобов'язується сплачувати щорічні платежі, утримувати господарські споруди, а також відновити й утримувати зруйнований повінню рибний став.

Войцех Клодавський звертається до київського воєводи з проханням про протекцію та рекомендаційний лист до львівського магістрату у справі проти кравця Мужинського. Цей міщанин, скориставшись зв'язками при дворі коронної хорунжини, незаконно й насильно вигнав шляхтича разом із майном з орендованого будинку, а згодом почав затягувати судовий процес.

Документ підтверджує продаж прав і часток в обгородженому лісі Тамбір Яном Рібулло з Падоли нотаріусу Якубу Глеріо з Кандіде та його братові за суму 4 ліри й 10 сольдо. Копія акта була засвідчена з протоколу батька нотаріусом Баптистою де Тулліо.

Рудківський парох Станіслав Клозінський відкидає перед руським воєводою звинувачення в нібито залякуванні та вибиванні свідчень у єврея Шраєра. Він просить адресата посприяти у виконанні вигідного для себе декрету перемишльського гродського суду.

Папа Григорій XIV повідомляє львівського архієпископа про переведення єпископа Станіслава з Кам'янецької дієцезії на Холмське єпископство. Він наказує митрополитові оточити нового ординарія та підпорядковану йому суфраганну дієцезію опікою і підтримувати його в управлінні та захисті прав церкви.

Кам'янецький єпископ Франциск Антоній Кобельський заявляє про підтримку магістрату Львова в захисті міських прав і привілеїв, обіцяючи втрутитися після липневої капітули. Він радить міській владі здобути сприятливі вироки у справах шляхетських юридик, а також переймати досвід, виборений великими прусськими містами.

Королівські комісари Сигізмунда III Вази здійснили відновлення та насипання межових копців, що розділяють села львівської капітули Басівку і Годовицю від королівських сіл Скнилів і Сокільники. Документ встановлює проходження меж згідно з давніми привілеями, а також забезпечує підданим обох сторін право вільного випасу худоби.

Київський воєвода Адам Кисіль, затриманий хворобою в Низкиничах, надсилає коронному інстигаторові сеймову реляцію разом із документами, що засвідчують його вірність і заслуги перед Річчю Посполитою. Він звертається з проханням про пораду щодо їх подання послам, а також про захист його доброго імені від несправедливих звинувачень і кривдних чуток.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський разом із катедральною капітулою встановлює та наново фундує уряд війта в містечку Дунаїв, довіряючи його шляхтичу Мартину Жабці та його наступникам. Документ надає війтові юрисдикцію за магдебурзьким правом, а також упосаження, що включає два лани землі з луками, парцелу під війтівський двір, третій гріш із судових штрафів і право варити пиво та ловити рибу.

Томаш Козицький просить Анну Зімницьку схилити її чоловіка, львівського писаря, дійти згоди з паном Пегловським. Автор повідомляє про відправлення гінця й очікує письмових вказівок щодо подальшого перебігу справи.

Київський воєвода князь Костянтин Василь Острозький надає Яцьку, синові Головчича, солтиство з вільним ланом у селі Мала Тухля та дозволяє Іванові, зятеві Василя Головчича, збудувати церкву. На документі міститься пізніший припис-підтвердження онука видавця, князя Владислава Домініка Заславського-Острозького.

М. Козньовський вимагає від львівського магістрату відшкодування збитків, завданих свавільним спрямуванням міських вод на територію його маєтку. Він відхиляє пропозицію розслідування та закликає до мирного врегулювання справи, щоб уникнути судового процесу, який ляже тягарем на міську владу.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує довічне надання ділянки землі на Горі Лева під Львовом, здійснене львівським старостою Миколаєм Гербуртом на користь неофіта Станіслава Татара. Користувач зобов'язується щорічно сплачувати чинш у розмірі десяти польських грошів на користь Львівського замку на свято святого Мартина.

Францішек Коллер завершує лист до влади Львова формулою пошани. У приписці він зазначає, що отримав від синдика окремо вказану суму 76 флоринів і 46 крейцерів, тож її більше не потрібно додатково враховувати в розрахунках.

Цісарсько-королівський агент Францішек Коллер повідомляє владу Львова про сприятливу резолюцію Найвищої ради юстиції у справі проти пана де Вітовського та просить розпорядження щодо покриття канцелярських і поштових зборів, необхідних для відправлення декрету. Він також дякує за піврічну винагороду і підтверджує проведення розрахунків із синдиком.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує документ львівського старости Миколая Гербурта з Фульштина, виданий для Якуба Чарновського та його дружини Дороти Тодковєцької, яким дозволяється насипати греблю, закласти рибний став і звести млин на річці Рокитній разом із наданням прилеглих нив та лук. Привілей визначає розмір чиншу, належного до львівського замку, розподіл прибутків від спуску ставу та допомогу навколишніх підданих під час ремонтних робіт.

Якоб Коллер підтверджує Петеру Форбсу отримання 550 флоринів в ортах, доставлених Томасом Тейлором, та надсилає рахунок за товари, відправлені до Ярослава. Просить сплатити залишок суми на руки Якобу Тонарту та згадує про прихильність митного писаря.

Якоб Коллер сповіщає Петера Форбса про митне оформлення та огляд вантажу сукна в Торуні, наводячи детальний розрахунок зборів і дооцінок, здійснених митним писарем. Він повідомляє про успішний пропуск частини вантажу без сплати мита та надсилає грошовий переказ на 390 злотих і 24 гроші.

Король Сигізмунд III Ваза, затверджуючи угоду львівської капітули з міською владою, передає бурмистрові та райцям Львова королівське право патронату й презентації вченого священнослужителя на львівську митрополичу канонію. Водночас він наказує архієпископові Яну Димітру Соліковському здійснювати інвеституру кандидатів, представлених магістратом.

Ян Комарницький повідомляє львівському економові Скшишевському, що Дукацькевичу не вдалося зібрати належного чиншу, у зв'язку з чим просить позичити 100 флоринів на харчові гроші для слуг. Біля адреси міститься розпорядження про виплату 100 злотих у рублях.

Король Сигізмунд III Ваза підтверджує вирок архієпископа Яна Димітра Соліковського та угоду, укладену між львівською митрополичою капітулою і магістратом міста Львова у суперечці про патронат над препозитурою шпиталю св. Духа. Згідно із затвердженою угодою львівські райці зберігають право презенти на препозитуру, обираючи кандидата з-поміж каноніків, а капітула зобов'язується підтримати надання магістрату права презенти на другу канонію для вченого священнослужителя.

Юзеф Коморовський звертається до львівської влади з проханням опублікувати міський митний тариф, щоб уникнути суперечок між орендарями, і повідомляє, що в Кривчицях такий документ уже видано. Він також просить зобов'язати виплатити 200 флоринів боргу, належного його орендареві.

Король Сигізмунд III Ваза затверджує і трансумує акт комісії королівських ревізорів 1592 року, що встановлює проходження меж і насипання межових копців між королівським селом Сокільники, належним до Львівського староства, та міськими маєтностями Львова під назвою Кульпарків.

Сєрадзький воєвода Александр Конєцпольський заступається перед владою міста Львова за свого слугу, пана Ласкевича, який судиться за ґрунт, належний йому за правом спадкування. Він просить адресатів прихильно поставитися до прохання й ухвалити якнайшвидший вирок, присудивши спірну власність законному спадкоємцеві.

Львівський архієпископ Ян Димітр Соліковський затверджує пожертву 400 польських злотих, здійснену Габріелем Розеном із Рожнова на користь препозита та мансіонаріїв Львівської катедри. Фундацію було забезпечено у формі щорічного видеркафового чиншу в сумі 24 злотих на кам'яниці львівського аптекаря Ієроніма Ведельського в обмін на відправлення богослужінь і мес за душу жертводавця.

Станіслав Конєцпольський висловлює обурення через те, що львівський магістрат викликав орендаря його сандомирських мит до Трибуналу. Гетьман вимагає відмовитися від позову, посилаючись на сенаторські привілеї та давнє судове рішення в аналогічній справі.

Гетьман Станіслав Конецпольський висловлює невдоволення діями львівської влади у судових справах брідських міщан та Голуба, заявляючи про вжиття відповідних заходів. Він також звертається до питання квартирування регіменту Денгоффа в міських селах, наказуючи припинити утиски та незаконні грошові побори з підданих.

Краківський каштелян Станіслав Конецпольський рекомендує владі Львова Петера Роле, який переселяється до міста. Він просить магістрат прихильно прийняти його до громади міщан і надати йому міські права.

Гетьман Станіслав Конєцпольський визнає правоту міста Львова у суперечці з перськими купцями, які порушили львівське право складу. Зважаючи на відсутність корисливих намірів із боку міської влади та співчуття до чужоземців, він, утім, схилив синдика до укладення з ними мирової угоди.

Гетьман Станіслав Конєцпольський повідомляє владу Львова, що хоча перські купці порушили львівське право складу, зі співчуття та згідно з наміром райців він посприяв укладенню з ними угоди за посередництвом міського синдика. Він зазначає, що ця справа має послужити застереженням для інших іноземних купців, аби ті не оминали права складу.

Гетьман Станіслав Конєцпольський висловлює обурення з приводу того, що влада Львова викликала орендаря сандомирського мита до Коронного трибуналу, і вимагає припинити судовий процес. Він нагадує про сенаторські права на отримання прибутків та покликається на вигідний для себе правовий прецедент часів свого попередника.

Гетьман Станіслав Конєцпольський втручається перед владою Львова на захист свого лікаря Якуба, якому передчасно наказали звільнити орендований замарстинівський фільварок. Він вимагає залишити лікаря в оренді, аргументуючи це понесеними ним витратами на господарство та готовністю сплачувати до міської скарбниці суму, рівну пропозиції конкурента.

Гетьман Станіслав Конецпольський відповідає львівському магістрату на спірні питання та обіцяє рішуче відреагувати на неправомірне обтяження бідного люду витратами на постій з боку полку Денгоффа. Повідомляє про видані накази, покликані припинити сваволю військових і забезпечити справедливість скривдженим.

Гетьман Станіслав Конецпольський рекомендує владі Львова Петера Роле, засвідчуючи його чесноти та гідність. Він просить райців охоче надати йому міське право.

Гетьман Станіслав Конєцпольський звертається до влади Львова з терміновим проханням про позику амуніції з огляду на очікуваний татарський напад. Водночас він запевняє, що всі надані запаси будуть повернуті в тій самій кількості та вазі після прибуття транспорту з Гданська.

Король Сигізмунд III Ваза відновлює і затверджує на прохання Львова щорічний ярмарок на день святої Маргарити, зберігаючи без змін дотеперішній ярмарок на свято святої Агнеси. Прибулим купцям і торгівцям монарх гарантує свободу торгівлі, а також королівську опіку та безпеку в дорозі.

Станіслав Конєцпольський дякує підкоморію чернігівському за успішне проведення прикордонного з'їзду з Московією та висловлює сподівання на швидке втихомирення козацьких заворушень. Гетьман також обіцяє нагадати королю про труди й заслуги адресата для блага Речі Посполитої.

Гетьман Станіслав Конецпольський доручає чернігівському підкоморію посольську місію до Війська Запорозького з метою підтримання дисципліни та збереження миру із союзними татарами. Він наказує йому тісно співпрацювати з канівським старостою і простежити за спаленням козацьких човнів.

Сильно пошкоджений лист Станіслава Конецпольського до чернігівського підкоморія, у якому порушено питання оборони кордонів, московських справ, козаків та майбутньої комісії.