Каталог джерел

Марцін Контський просить волинського воєводу взяти під опіку офіцерів та сприяти на комісії об'єднанню обох частин свого полку. Свою відсутність на Русі пояснює домашніми проблемами та хворобою дружини.

Марцін Контський висловлює задоволення з приводу засудження писаря коронної артилерії до смертної кари за вбивство слуги волинського воєводи Яна Станіслава Яблоновського. Він залишає рішення про можливе помилування засудженого та пом'якшення вироку на розсуд адресата, наказуючи підлеглому офіцеру підкоритися його волі.

Писар Корендович звітує руському воєводі Яну Яблоновському про хід виконавчого провадження проти боржника, єврея Мошка, на користь пана Зонтака. Він повідомляє про зухвалу спробу підкупу з боку боржника і зрештою передає справу на безпосередній розсуд воєводи.

Ян Бонавентура Красінський звітує Яну Яблоновському про перебіг післясеймової ради сенату, тиск щодо підписання трактату стосовно Ельблонга та введення саксонських військ за рахунок польських полків. Також повідомляє про заплановану поїздку до Риму, де має намір зустрітися з племінником адресата, і дякує за надіслані рекомендаційні листи.

Лист датовано в Ґданську 29 квітня 1701 року; у ньому є згадки про «obieraniu» (обрання) та «facilitando». Йдеться про поточні політичні справи, але частини речень нерозбірливі. С. 34 продовжує лист, а с. 35 — його адресна обгортка.

Ян Красінський пояснює перерву в листуванні важкою хворобою та коментує агресивні дії шведських військ і руйнування, спричинені саксонськими військами. Також повідомляє про хворобу великого коронного підскарбія, пересування військ і просить Яблоновського про протекцію для своїх зруйнованих маєтків на тернопільській комісії.

Ян Красінський пояснює Яну Яблоновському причини нерегулярного листування, вказуючи на обтяжливі розслідування та судові інтриги, що затримують його в Любліні. Він обіцяє надолужити прогаяне з подвійною старанністю, як тільки вирішить цю справу.

Плоцький воєвода Ян Красінський відповідає на гіркі закиди адресата, відкидаючи звинувачення у відсутності контролю над мазовецькою шляхтою після зриву конвокаційного сейму. Він декларує вірність спільному благу та шляхетській свободі, дистанціюючись від конфліктів ворогуючих магнатських родів.

Ян Красінський висловлює жаль з приводу недовіри, яку виявляє до нього адресат, і запевняє у своїй незмінній відданості всьому роду Яблоновських. Він підкреслює, що час підтвердить чистоту його намірів та згубні наслідки справ, про які він лояльно попереджав.

Ян Красінський надсилає Станіславу Яну Яблоновському попередні друковані аркуші лютневого випуску «Меркурія», повідомляючи про надсилання решти наступною поштою через затримки в друкарні. Також наполягає на підготовці оплати та передплати для автора видання, щоб заохотити його до подальшої роботи над висвітленням поточних подій.

Воєвода плоцький Ян Красінський надсилає воєводі волинському Яну Станіславу Яблоновському та його дружині святкові та новорічні привітання. Висловлює вдячність їхньому дому та просить про подальшу прихильність і опіку.

Воєвода плоцький Ян Красінський надсилає Яну Станіславу Яблоновському нотатку з підсумком актуальних подій. Висловлює вдячність за пам'ять та декларує постійну готовність до виконання доручень адресата.

Аркуш зі згинами паперу для листа та червоною сургучевою печаткою, без збереженого рукописного тексту епохи.

Автор, чиє прізвище в підписі, можливо, читається як Щенсний Кшеховський, пише про перебрання адміністрації Холмського єпископства та просить прихильності й заступництва адресата. Лист датовано в Холмі 5 лютого 1697 року.

Александр Лащ повторно звертається з проханням узгодити термін і маршрут запланованої після свят подорожі до Сосниці, чому сприяє теперішній санний шлях. Висловлює вдячність та передає вітання від дружини адресату та його дружині.

Анна Катерина з Яблоновських Лещинська пише до свого небожа, волинського воєводи Яна Станіслава Яблоновського, висловлюючи свій розпач і повідомляючи про швидку подорож. Також наказує спалити листа після того, як його покажуть Добродію.

Автор пише про отримані й неотримані листи, висловлює занепокоєння та просить дальших звісток. Французький допис тепло згадує сестру. На с. 39 є важкий для прочитання допис іншим почерком.

Авторка звертається до адресата як до брата, пише про смуток і турботу за його здоров’я та просить звісток. Підписується «любляча сестра»; ім’я та дату не встановлено.

Авторка скаржиться братові на розлуку перед наближенням елекції та наполягає на поверненні надісланого йому довіреного друга, який їй терміново потрібен. При цьому вона запевняє у своєму терпінні та незмінній сестринській відданості.

Анна Лещинська пише до брата, скаржачись на погане самопочуття, відсутність втішних новин та труднощі з запланованим виїздом на село. Вона висловлює надію на зустріч під час наближення сейму та запевняє у своїй незмінній відданості.

Лист із Кротошина до «любого брата», датований 27 грудня 1698 року. Адреса на с. 8 вказує на волинського воєводу.

Лист до «дорогого брата» про отримані звістки й особисту прихильність; с. 18 містить дальший французький текст, а не адресний бік.

Анна Яблоновська пише до свого брата, волинського воєводи Яна Яблоновського, про заворушення, спричинені діями шведів, та свої роздуми щодо подорожі до Ченстохови. Вона згадує придворні суперечки навколо маршальської печатки та доручає опіці адресата пана Бартошевського.

Лист до «дорогого брата» про особисті справи; після підпису на с. 10 іде дальший текст. Адресного боку в цьому проміжку немає.

Короткий лист до «дорогого брата» з польською адресою на с. 14, яка називає волинського воєводу й білоцерківського старосту.

Лист до брата з Ридзини, датований 12 травня 1696 року. Після завершення на с. 3 іде дальший текст або дописка на с. 4.

Авторка звертається до «дорогого брата», нарікає на брак звісток, згадує здоров’я тітки й просить писати. Адреса вказує на волинського воєводу; дату не прочитано.

Анна Лещинська пише до брата, занепокоєна змістом його попереднього листа та побоюючись несправедливих підозр, спрямованих проти її доброго імені. Вона надсилає довіреного священника і просить Яна Яблоновського про заступництво, а також про новини щодо здоров'я родини.

Інвентар приписує особистий лист Катерині Лещинській та адресує його Яну Яблоновському. Рукопис підтверджує уряд адресата («le palatin de Russie») та Львів як місце доставки, але основний текст і підпис прочитано лише частково.

Александр Фелікс Ліпський повідомляє волинського воєводу Яна Яблоновського про смерть своєї дружини (померлої 7 травня) та запрошує його разом із дружиною на похоронну церемонію в костелі у Студзянні, призначену на 9 липня.

Александр Фелікс Ліпський сповіщає Яна Яблоновського про смерть свого дядька, познанського єпископа Станіслава Яна Вітвицького, і просить про протекцію перед великим гетьманом коронним Станіславом Яном Яблоновським у справі вакантної військової хоругви.

Любомирська з жалем пояснює Яну Яблоновському, що його прохання надійшло на день пізніше, через що презенти вже були подані. Водночас вона запевняє адресата у своїй прихильності та готовності надати послугу в майбутньому.

Великий коронний підскарбій Єронім Любомирський повторно звертається до волинського воєводи з проханням домогтися у краківського каштеляна асигнації на зимові квартири для своєї аркебузирівської хоругви. Він пояснює це нагальною потребою набору та екіпірування солдатів перед настанням зими, а також необхідністю якнайшвидшого відправлення ротмістра.

Гетьман Єронім Любомирський заступається перед владою міста Львова за свого підданого Гребінку Файфра. Просить дозволити йому й надалі тримати шинок принаймні до часу проведення анонсованої комісії та приїзду гетьмана до Львова.

Тинецький абат Станіслав Юзеф Любомирський скаржиться руському воєводі Яну Станіславу Яблоновському на насильство та руйнування, вчинені в монастирських маєтках полком коронного підскарбія. Він просить адресата про заступництво та сприяння виведенню війська з абатства, посилаючись на заборону апостольської нунціатури та вже сплачену гіберну.

Єжи Домінік Любомирський просить руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про заступництво у справі внесення волоської хоругви до компуту та визначення місця її постою. При цьому він запевняє у своїй вірності та посилається на традиційну дружбу, що єднала їхні роди.

Єжи Домінік Любомирський просить Яна Станіслава Яблоновського про заступництво у справі звільнення його маєтків від державних повинностей та субвенцій. Також торкається поточних правових та майнових питань, зокрема протестацій та справи старости.

Францішок Лупіс інформує руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про зусилля в Парижі, спрямовані на отримання картин від художника де Труа. Він пояснює, що через затягування робіт митцем та свіжість полотен не зміг особисто їх забрати, проте очікує на їх надсилання з пізнішим транспортом.

Ян Лампрехт підтверджує Яну Станіславу Яблоновському передачу кореспонденції королевича Якуба Собеського та відправлення листів каштеляна краківського до Риму. Також пояснює причини попередньої затримки кореспонденції, спричиненої відходом львівської пошти.

Ян Лампрехт повідомляє воєводу Яна Станіслава Яблоновського про відправлення його листа до Олави та обіцяє якнайшвидше передати відповідь. Також інформує про відкладення наради у кардинала Міхала Радзейовського та перенаправлення за детальними новинами до черкаського старости.

Лянцкоронський інформує руського воєводу Яна Яблоновського про спротив шляхти щодо шведської війни та ухвалення інструкції, яка зобов'язує відправити послів до короля Швеції з вимогою залишити Курляндію. У листі також коротко згадуються поточні кадрові питання та смерть Іоанни.

Александр Мадалінський дякує волинському воєводі за надане заступництво і просить довести до кінця справу проти пана Ніклевича, чиї наклепи його глибоко ображають. Він знімає звинувачення у підбурюванні з пана Прибиславського та висловлює каяття за власну запальну поведінку, продиктовану честю.

Александр Мадалінський повідомляє волинського воєводу про важку хворобу, перенесену під час подорожі, та лікування, розпочате в Гданську. Запевняючи у довічній вдячності, він звертається під опіку адресата і просить його про батьківську протекцію.

Тереза Мадалінська, хорунжа велюнська, повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про раптову смерть чоловіка. Вона просить адресата та його дружину взяти її під опіку та пам'ятати про неї у її сирітстві.

Станіслав Малаховський інформує Яна Станіслава Яблоновського про зберігання листів у орендаря та радить обговорити цю справу під час візиту до королеви. Також згадує про доповідь монархині щодо позиції воєводи у питанні довірення брами Жовківського замку.

Станіслав Малаховський висловлює жаль через розлуку з адресатом та згадує про скупі відомості з галицького сеймику, сподіваючись на його щоденник. Також повідомляє про очікування на документ про евікцію, який має привезти брацлавський воєвода.

Станіслав Малаховський анонсує зустріч із руським воєводою в Самборі та застерігає щодо хоругов, які прямують до зіткнення з відділами краківського каштеляна, що вийшли зі складу конфедерації. Також просить адресата про заступництво та допомогу у стягненні боргу, що становить понад дві тисячі злотих.

Станіслав Малаховський повідомляє адресата про успішне підписання мирного договору та наказ припинити будь-які військові дії протягом тридцяти днів під загрозою смертної кари. Виправдовуючись поспіхом у дорозі, він обіцяє надіслати копію документа та детальну інформацію з наступною поштою.

Станіслав Малаховський пояснює перебіг переговорів у Карловицях та причини, через які зволікання венеційських і турецьких послів унеможливило вчасний захист Покуття від татарського спустошення. Він також торкається прикрої справи свого брата, дякуючи адресату за стриманість і терпіння у цьому питанні.

Станіслав Малаховський звітує про труднощі у мирних переговорах з Туреччиною, заходи щодо стримування татарських чамбулів та суперечки, пов'язані з трактатом. Також порушує родинно-майнове питання щодо старости сандецького та згадує про жалобу після раптової смерті старости ошмянського.