Каталог джерел

Г’юсон повідомляє про труднощі зі стягненням боргів, конкуренцію торговців шовком та обрання маршалка. Згадує також клопотання про придворний документ у справі Сімервалла.

Г’юсон повідомляє про стягнення боргів і вексель до Ґданська. Зазначає повну сплату одного боржника та коментує затягування завершення сейму через приватні інтереси.

Г’юсон підтверджує сплату Зайделя, виплату Кнабу та гроші від старшого Саскевича. Молодший боржник відкладає сплату до кінця сейму. Автор описує ціни поясів і труднощі збуту шовку.

Г’юсон далі чекає грошей, переконує Саскевича прийняти пояси й просить Форбса написати йому. Обговорює сплати Камінга, гроші до Гданська та обіцянку квартирмейстера.

Г’юсон описує відмову Саскевича платити, гроші до Гданська та стягнення полкового боргу. Переказує також звістку з Торуня про затоплення під мостом баржі зі свинцем.

Ґуттіній дякує за успішне завершення його справи. Обіцяє обговорити справу Гайдера із суддею та віддячити за допомогу. На адресі є нотатка про отримання 14 березня.

Туллій Гуттіній просить львівського райцю Маттіаса Гайдера оглянути та викупити в пана Броніся заставлені товари, щоб уникнути зростання відсотків, пропонуючи негайне повернення викладених коштів у Варшаві чи Гданську. Він також дозволяє адресатові залишити товари собі як заставу або ж продати їх під час найближчого ярмарку на день святої Агнеси.

Туллій Гуттініус просить львівського райцю Мацея Гайдера подбати про закупівлю товарів і вказати одержувача підготовлених для цього грошей. Також повідомляє про відкладення судового рішення на Новий рік із проханням сповістити про це суддю.

Туллій Гуттініус повідомляє Мацея Гайдера про призначення Клавдія Генньє для викупу товарів, заставлених у єврейського кредитора, та про передачу йому коштів на цю мету. Він рішуче відкидає будь-які поступки щодо пана Ґросса, покладаючи на нього відповідальність за фінансові збитки та судові витрати.

Ґуттіній дякує райцям за привітання з посадою секретаря й обіцяє допомогу місту. Приписка містить подяку за дар п’ятнадцяти талярів.

Архієпископ Ріміні Джованні Давіа дякує гетьману і воєводі руському Станіславу Яну Яблоновському за пам'ять та ділиться песимістичними роздумами щодо справ Речі Посполитої і наслідків миру з Туреччиною. Він також зауважує, що за нинішньої ситуації єдині побоювання можуть надходити з боку Пруссії.

Давіа не певен поїздки на Русь через сумніви щодо подорожі короля. Закликає пробудити давню звитягу, повідомляє про згоду сторін і потребу грошей для виступу понад 30 тисяч вояків.

Король Сигізмунд II Август підтверджує старшинам та громаді львівських вірмен усі права, привілеї, вольності, імунітети та давні звичаї, надані його попередниками, зокрема королем Сигізмундом I Старим.

Дамієтський архієпископ Анджело Марія Рануцці відповідає на лист львівського бурмистра та райців, обіцяючи справедливий і прихильний розгляд справи тамтешнього цеху кушнірів. Він також запевняє міську владу в готовності допомогти в інших питаннях і зичить їй усілякого добра.

Кардинал Анрі Альбер де Ла Гранж д'Арк'єн просить руського воєводу надіслати зі Львова судові документи, необхідні для отримання відшкодування за образу, якої він зазнав у Магерові. Він також передає вітання великому гетьману та родині адресата.

Маркіз д'Арк'єн повідомляє гетьмана Станіслава Яна Яблоновського, що через відсутність належної виплати з прусського скарбу та від познанського воєводи укладена раніше угода втратила чинність. У зв'язку з недотриманням умов домовленості автор листа заявляє про повернення до своїх первинних фінансових претензій і просить гетьмана про подальші розпорядження.

Маркіз д'Арк'єн висловлює жаль через відсутність підтримки з боку гетьмана Станіслава Яна Яблоновського в суперечці щодо староства, на яку він сподівався з огляду на родинні зв'язки. Проте він запевняє адресата, що сам упорається з претензіями узурпаторів, зауважуючи, що можливі поступки вдарять передусім по майбутніх володарях цих маєтностей.

Король Сигізмунд II Август підтверджує давній звичай стягнення міськими брамниками у Львові плати у вигляді одного поліна дров та в'язки сіна чи соломи з кожного воза і саней, що в'їжджають до міста. Натомість вартові брам зобов'язані підтримувати чистоту проїздів і забезпечувати зручний в'їзд до Львова.

Відправник звертається до шляхетних панів і згадує про призначення львівського єпископа-суфрагана, а також про заслуги й прихильність адресатів. Рукопис пошкоджений і в багатьох місцях нерозбірливий; подробиці справи та прізвища неможливо впевнено відтворити. Лист датовано у Варшаві 9 грудня 1723 року. Підпис відправника нерозбірливий.

Відправник пише про Томаша Гордона, громадянина Львова, його походження та домагання посади лавника. Згадує про привілеї, вибори й права шляхти. Лист закінчується у Варшаві 6 лютого 1689 року.

Канцлер Єжи Альбрехт Денгофф наказує владі Львова негайно виконати остаточне рішення третейського суду щодо стягнення боргу з міщанина Ласковського на користь брацлавського воєводи. Він закликає міських райців проігнорувати будь-які протекції боржника та задовольнити вимоги уповноваженого кредитора.

Відправник згадує про прихильність магістрату до Томаша Гордона, обраного лавником, і просить розглянути його справу. Він обіцяє захищати права магістрату й міста. Лист датовано у Варшаві 10 березня 1689 року.

Відправник звертається до міської влади Львова й пише про прихильність короля, вакансію та власні зусилля протягом майже цілого року. Подальші подробиці частково нерозбірливі. Дату 24 січня 1689 року прочитано з аркуша листа.

Великий канцлер коронний Єжи Альбрехт Денгофф наказує владі Львова встановити суворий нагляд за міською друкарнею, щоб у неспокійний період після зірваного сейму не допустити друку творів, що шкодять законам і маєстату Речі Посполитої. Будь-які підозрілі маніфести або їхні копії магістрат має негайно відсилати безпосередньо канцлеру.

Павло Бжовський повідомляє бурмистрові Львова про заходи при королівському дворі щодо сублевації у трибунальських справах і радить надіслати готовий проєкт листа на підпис королю. Він також викладає питання виконання баніції щодо Кєменчанина, справу купців та інтересів Манлі, наказуючи тримати лист у суворій таємниці.

Павло Бжовський доповідає владі Львова про важкий перебіг міських справ у Варшаві, заходи перед королем та суперечку зі старостою. Скаржиться на вичерпання коштів і борги, взяті для ведення справ, та терміново просить місто надіслати гроші.

Тадеуш Дідушицький закликає львівський магістрат терміново відремонтувати під'їзну дорогу до монастиря василіян до настання зими. Він наголошує, що відсутність проїзду унеможливить забезпечення ченців дровами та харчами.

Анна Дольська інформує Яна Яблоновського про надання згоди на одруження своєї сестри з паном Стаміровським та про схиляння панни до заручин. Також повідомляє про спротив вішніцького старости цьому зв'язку та надсилає листування, що ведеться з ним.

Анна Дольська інформує Яна Станіслава Яблоновського про плани зустрічі з королевою Марією Казимирою та про загальну симпатію литовської шляхти до старшого королевича. Просить про новини з двору та збереження дискреції у переданих справах.

Анна Дольська повідомляє Яну Яблоновському про свій від'їзд з Варшави після марного очікування на його прибуття та про успішне залагодження образи королеви у питанні квартир. Радити братові дбати про прихильність монархині та рекомендує йому довіреного посередника, пана Дзєнцьоловського.

Анна Дольська повідомляє Яна Станіслава Яблоновського про небажання своєї сестри виходити заміж за пана Шаміровського та про категоричне відхилення залицянь пана Сломицького. Вона сповіщає про свій приїзд до Львова на свята, щоб особисто владнати шлюбні справи сестри згідно з волею адресата.

Ян Домагалич дає вказівки Мацею Гайдеру щодо врегулювання рахунків будівництва львівської каплиці та передачі чернечого посагу панни Цецилії. Він також просить його втрутитися й допомогти перебрати опіку над осиротілими дітьми покійного шваґра Кавецького та укласти опис майна після померлого.

Станіслав Друшкевич бідкається через відсутність аудієнції та повідомляє гетьмана Яблоновського про намір дисциплінувати свого норовливого сина перед варшавським сеймом. Він також заступається за суддю Ярунтовського в питанні полегшення податкового тягаря у збіднілій королівській оренді.

Станіслав Дудкович надсилає Войцеху Зімницькому для ознайомлення лист львівського старости, щоб застерегти його від інтриг і наклепів, що виникли у львівському гроді. При цьому він пояснює, що вже надав старості належну відповідь, заперечивши будь-яку причетність самбірської влади до цієї справи.

Дюмон повідомляє руського воєводу Яна Станіслава Яблоновського, що королева з найближчою поштою надішле йому листа та запитувані речі. При цій нагоді автор висловлює адресатові новорічні привітання та запевнення у своїй повазі.

Король Сигізмунд II Август вирішує спір між Анджеєм Гембицьким та львівськими війтом і лавниками, підтверджуючи правило, що матеріали апеляційних справ мають надсилатися до королівського суду або до вищого суду магдебурзького права на Краківському замку виключно в запечатаних сувоях через судового посланця. Відтак монарх звільняє міську владу Львова від звинувачень і претензій позивача, який вимагав видати йому судові документи на руки.

Дюпон пише до Станіслава Яна Яблоновського щодо належних йому фінансових розрахунків із Парижа та Амстердама, погоджуючись відмовитися від частини суми та відсотків. Він також просить воєводу про протекцію для повернення боргу від полковника Собруа, посилаючись на попередні запевнення Яблоновського.

Король Сигізмунд Август підтверджує у формі трансумпту vidimus два раніші привілеї королів Владислава Ягайла (1415) та Владислава Варненчика (1444) щодо надання та користування містом Львовом приміськими землями й лановими залишками, так званими обшарами. Документ гарантує трансумованому випису таку саму юридичну силу й вірогідність, яку мали оригінальні документи.

Король Сигізмунд II Август постановляє, що всі власники нерухомості у Львові та особи, які ведуть там торговельну діяльність, підлягають юрисдикції магістрату та обов'язку сплачувати міські податки незалежно від станової приналежності. Документ скасовує будь-які звільнення, імунітети та сервіторіати, уповноважуючи міську владу стягувати міські повинності нарівні з усіх мешканців.

Ієронім Єловицький пояснює причини свого попереднього втручання стосовно кривди одного священника, залишаючи рішення на розсуд адресата. Він також повідомляє про нагляд за справами кореспондента та про свій швидкий від'їзд на сейм до Варшави.

Автор нагадує про декларацію магістрату Львова щодо пробства та очікувану можливість отримати його після смерті отця Лозовського. Після смерті декана також потрібно знову розглянути справу деканату й попередню декларацію; автор згадує суфрагана, якого мали призначити деканом. Завершальне звертання адресоване шляхетним і поважним панам; підпис, імовірно, читається як «M. Rzewuski». Лист датовано Варшавою, 13 лютого 1763 року.

Краківський воєвода Вацлав Жевуський рекомендує владі Львова варшавських купців Фелікса Сальватора та Райснера, які домагаються дозволу на організацію карнавальних редутів. Він запевняє, що всі припаси вони придбають на місці, а саме підприємство привабить до міста численну шляхту й принесе Львову значний прибуток.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський повідомляє белзького каштеляна Александра Куропатницького про підготовку до сеймику, намір прибути до Львова та напруження навколо утвореного військового союзу (конфедерації). Згадує також про дії холмського єпископа та переміщення місцевих урядовців.

Даніель Житкевич повідомляє львівський магістрат про отримання матеріалів слідства (інквізиції) та радить організувати захист від притягнення міста до неналежних судів. Він пропонує відправити посланця до Варшави для отримання королівського мандату на захист міського імунітету проти претензій архієпископа та синодальних судів.

Станіслав Журавський, цехановський стольник, просить бурмистра та райців міста Львова про прихильність до свого приятеля, пана Вальтера, у справі щодо вин, яка розглядається у Львові. При цьому він запевняє у своїй вдячності та готовності віддячити за виявлену ласку.

Король Сигізмунд II Август зобов'язується під королівським словом, що протягом дванадцяти років не викупить і не відбере в митрополичої капітули у Львові села Гонятичі та Черкаси у Щирецькому повіті. Він підтверджує непорушність спокійного володіння цими маєтностями разом з усіма прибутками аж до закінчення цього терміну.

Королівський секретар Якуб Задзік повідомляє бурмистрові та райцям Львова про повернення синдика, який залагоджував міські справи у Варшаві. При цьому він запевняє у своїй незмінній готовності зичливо підтримувати справи міста та його наступних посланців.

Великий канцлер коронний Якуб Задзик надсилає владі Львова запечатану королівську декларацію, отриману для міста ксьондзом-референдарем за відсутності канцлера при дворі. Він також запевняє адресатів у своїй незмінній прихильності та доброзичливості.

Канцлер Якуб Задзік повідомляє владу Львова про укладення міськими делегатами у Варшаві торговельної угоди з львівськими євреями, що відбулося на бажання короля та за посередництва канцлера. Водночас він запевняє райців, що укладена угода жодним чином не порушує прав чи привілеїв міста.

Якуб Задзік дякує львівському пріору за передачу листа з Персії, з якого король із задоволенням почерпнув відомості про перського володаря та тамтешні справи. Він також просить регулярно пересилати будь-яку подальшу кореспонденцію, що надходитиме зі Сходу.