Каталог джерел

Годлевський передає владі Львова супліку Гєргевичевої та копію листа до блонського старости. Просить розглянути справу; додаток стосується захоплення кам'яниці та прав міста.

Нунцій просить владу Львова стримувати противників вірменського архієпископа та його прихильників. У листі вживається полемічний термін «схизматики» та йдеться про захист вірян.

Ґроховський запрошує львівських райців на єпископську урочистість 27 вересня 1625 року. Наголошує на дружбі, своєму руському походженні й значенні Львова як осередку митрополії.

Ґроховський розподіляє французьке й венеційське скло між кімнатами, вимагає завершення палацу та платні мулярові три злотих на тиждень. Згадує податки на прусську війну та напад на суфрагана у Венеції.

Ґроховський визначає оздоблення палацу: мармурові таблиці, скло, фарбування стелі й оксамитові крісла. Вимагає завершити роботи до св. Михаїла. Коментує конфлікт владики з королем і вірменську справу.

Архієпископ надає пребенду ксьондзові Станіміровському й знову просить завершити будівництво. Критикує недбалість із перевезенням на шкуті, вимагає тридцяти підвід і спільного руху обозу до Львова.

Архієпископ надсилає гроші через підконюшого. Наказує прискорити мурування, відклавши інші роботи до зими, та просить писаря тимчасово викласти кошти, якщо їх забракне.

Давіа вважає, що мир із турками не примирить сторін, а Італія може постраждати більше за Польщу. Хотів би спостерігати здалеку й називає Пруссію останнім джерелом побоювань.

Давіа не певен поїздки на Русь через сумніви щодо подорожі короля. Закликає пробудити давню звитягу, повідомляє про згоду сторін і потребу грошей для виступу понад 30 тисяч вояків.

Архієпископ Дамієтти підтверджує отримання листа про спір львівських кушнірів. Обіцяє врахувати прохання згідно зі справедливістю й у межах свого рішення; запевняє в допомозі також в інших справах.

Відправник звертається до шляхетних панів і згадує про призначення львівського єпископа-суфрагана, а також про заслуги й прихильність адресатів. Рукопис пошкоджений і в багатьох місцях нерозбірливий; подробиці справи та прізвища неможливо впевнено відтворити. Лист датовано у Варшаві 9 грудня 1723 року. Підпис відправника нерозбірливий.

Відправник пише, що василіяни з монастиря святого Онуфрія звернулися до нього щодо ремонту дороги або під’їзду до монастиря. Він просить адресатів посприяти виконанню узгодженого ремонту. Точні дата й місце написання не зазначені.

Відправник дякує львівському магістрату за прихильне повідомлення. У відповідь бажає магістрату й місту добробуту. Листа написано в Ланьцуті 29 квітня 1767 року; ім’я відправника залишається непевним.

Відправник, звертаючись до магістрату й згадуючи громадян, пише про руїну на вулиці, назва якої, схоже, читається як Гмінська. Згадує купівлю та сплату певної суми, однак подробиці умов непевні. Наприкінці зазначено Ланьцут і, найімовірніше, 1766 рік; день і місяць достовірно прочитати неможливо.

Відправник звертається до високопоставленого адресата й просить про прихильність або рекомендацію; згадує, зокрема, представлення/прохання та отримані вигоди. Значна частина тексту важка для читання. Наприкінці є запис «Camorali li 11 del 1690» (прочитання часткове; місяць не зазначений або нерозбірливий) і нерозбірливий підпис. Дату й місце не визначено без повного прочитання. В адресній картці згадано Palatino di Russia та Leopoli.

Відправник звертається до Львівського магістрату з проханням. У читабельних фрагментах згадуються капітула, пан Богакцький і можливість зайняти його місце. Речення прочитано непевно, тому неможливо встановити, про яку саме посаду чи справу йдеться. Лист датований 4 березня 1756 року.

Автор просить добродія дієво владнати справу. У читабельному фрагменті згадується ректор і обов’язок або справа, яку потрібно виконати; текст не уточнює, про якого ректора чи процедуру йдеться. Лист датовано в Любліні 26 жовтня 1701 року.

Окремий лист до «Ясновельможного ... добродія». Згадано «obligacyja» (зобов’язання/повинність) і «expostulacyja» (докір або виклад претензії), автор просить владнати справу, предмет якої нерозбірливий. Нижній запис читається як Люблін, 18 жовтня 1701 року.

Документ починається латинською формулою «Nobilis ac Spectabilis Domini Domini Fratres Observandissimi». Вона не встановлює, чи були адресати ченцями, чи іншою групою. Польський текст стосується справ, адресованих колективному адресатові, але його предмет читабельний лише частково. Дата — 12 серпня 1725 року, Замостя.

Документ починається звертанням до ясновельможного добродія. Читабельні фрагменти стосуються адресата й справи або повинності, але подробиці безпечно відновити неможливо. Надійної дати не прочитано.

На прохання єпископа Білоцерківського автор просить магістрат Львова підтримати прелата як кандидата на пробство, що стало вакантним після смерті священника-суфрагана. Кандидата характеризують як каноніка архикатедральної капітули з належним походженням, освітою та чеснотами, хоча частина опису нерозбірлива. Наприкінці автор повторює прохання й висловлює повагу.

Автор звертається до «Reverende in Christo Pater» і обговорює відомість сум та доходів, належних релігійним установам. Названо кілька осередків і суми у польських злотих, зокрема 3000 та 6500; текст порівнює номінальні суми з отриманим доходом. Пошкоджене продовження стосується обліку/переказу грошей і справ у Перемишлі та інших осередках. Датувальний рядок на с. 3 указує Перемишль, 20 червня 1760 року; ім’я Кипріян читається, прізвище невпевнене.

Лист починається зверненням до «Вельмишанованого пана і коханого брата». Решту тексту важко прочитати, тому надійно визначити тему неможливо. Унизу самого листа стоїть дата 12 липня 1761 року; автора не встановлено.

Гвардіан львівського францисканського монастиря просить найясніших панів надати частину землі між міськими мурами та монастирем. Він пояснює, що теперішнє місце надто тісне й бідне, а будівництво вимагало б зруйнувати каплицю, де зберігається Найсвятіший Сакрамент. Згадує фундацію доброчинниці Софії (прізвище прочитати непевно).

Авторка просить волинського воєводу допомогти у спорі щодо фінансових зобов’язань і судового провадження. Згадує апеляцію, листи та осіб, залучених до справи; перебіг подій і деякі імена невпевнені.

Авторка надсилає адресатові привілей, як і обіцяла раніше, щоб його подали королеві. Згадує своїх людей і просить подальшої допомоги; частина формулювань невпевнена.

Автор знову порушує питання суми, очікуваної від капітана Барклая, посилається на попередній лист і питає, чи можна чекати на платіж. Рік і частина тексту неясні.

Автор згадує обіцянку або борговий документ за участю іншої особи й питає, чи варто позичати або видавати гроші. Суму та деякі імена надійно прочитати не можна.

Автор просить Артура Форбса отримати відомості від капітана Александра Барклая й переслати листа. Також згадує спроби отримати платіж, але подробиці важко прочитати.

Автор описує заплановану зустріч, поділ спільного товару (прочитання «wine» як вина непевне) та втрату після вкладення власних коштів. Умови справи й деякі назви місць нерозбірливі.

Короткий лист до Артура Форбса; у збереженому тексті згадано листування й, можливо, позику, але предмет справи впевнено встановити не можна.

Автор пише, що надіслав листа капітана Барклая, і питає, чи буде сплачено певну суму. Також згадує передавання листа та грошей, але текст пошкоджений і частково нерозбірливий.

О. Fr. Bernardinus a Capistrano звертається до влади Львова у справі францисканського монастиря та костелу святого Антонія. У збереженому латинському тексті викладено прохання й аргументи щодо релігійної громади та міста; точний обсяг прохання слід визначати обережно. Датовано в Кракові 28 березня 1617 року.

Автор звертається до райців Львова з побажаннями здоров’я та всього доброго в новому році. Він згадує, що того дня отримав лист, і порушує справу, пов’язану з містом, але подальші подробиці важко прочитати. Датум самого листа читається як «Dan z Wolbora 30 Januaryi 1575». Ім’я і титул у підписі попередньо прочитано як Еразм Карнковський, куявський єпископ. На архівній обкладинці вказано 29 січня 1575 року, але це дата архівного опису, що відрізняється від датуму листа.

Частково нерозбірливий лист, що починається звертанням «Jaśnie Wielmożny Mci Dobrodzieju». На обгортці названо ясновельможного пана, воєводу Підляського. Запис у правому верхньому куті може містити дату 18 […] 1696 року, але прочитання непевне, тому дату не встановлено.

Автор звертається до президента й усієї магістратури Львова. У частково читабельному тексті згадуються священники місцевого колегіуму, ремонт та угода з містом, однак подробиці достеменно встановити неможливо. Лист датовано 10 березня 1711 року.

Папа Климент XIII звертається до Карла III щодо дій проти єзуїтів та їхнього майна в Іспанії. Він нагадує про заслуги ордену, його освітню й місійну діяльність і просить короля захистити його та справедливо розглянути справу. Лист є польським перекладом з італійської; наприкінці стоїть дата 16 квітня 1767 року.

Рукописний лист польською мовою з офіційним зверненням до ясновельможного пана й добродія. Текст вицвів і місцями стертий, тому його тему не можна встановити напевно. В інвентарній картці документ названо оригіналом і згадано Станіслава; це не окремий текст чи переклад. Наприкінці листа є неповний запис «12 VI» без року.

Автор звертається до магістратури Львова. У листі згадуються провадження, строк, декрет та immunitas/securitas, але зміст справи читається не повністю. Лист датовано в Любліні 25 лютого 1738 року.

У листі рекомендується розглянути справу львівського громадянина, який повертається з Падуї після здобуття докторського ступеня з медицини. Збереглися фрагменти тексту й зовнішня адреса до магістрату Львова; дату не прочитано.

Лист із Бодзехина, датований лютим 1575 року; день не встановлено. Автор звертається до «Jaśnie Wielmożnych Panów i Braci» і просить про платіж та допомогу. Адресна частина на с. 3 спрямована до львівських адресатів.

Автор звертається до «Шляхетного добродія» й подає скаргу щодо цехмістра шевського та дій, вчинених на його землі. Далі він апелює до справедливості магістрату, провадження й належних покарань; частина аргументації нерозбірлива. Інвентарна картка приписує лист Вацлаву Крушицкому, каноніку, але підпис самого листа прочитати неможливо. У листі зазначено дату 14 липня 1769 року; місця в датуванні немає.

Копія листа, у заголовку якої зазначено Кросно й дату 10 березня 1743 року. Збережені фрагменти стосуються міста та магістрату; текст частково пошкоджений або нерозбірливий.

Автор починає звертанням «Monseigneur» і розглядає справу, пов’язану з міською нерухомістю або будівлею, витратами та вимогами чи належностями. Подробиці важко прочитати; інвентарна картка описує лист як прохання до міської управи Львова. У датуванні на першій сторінці зазначено Львів, 15 травня 1724 року.

За інвентарем архієпископ Вацлав Лещинський просить львівських райців негайно відіслати ув’язненого Юрія Хмельницького до Варшави. У листі від 10 березня 1664 року видно згадку про надсилання до Варшави; ім’я в’язня та повний контекст іще потребують звірення з текстом.

Другий лист в одиниці 684, надісланий із Заставиць до влади Львова 21 серпня 1664 року. Згадує козацьке повстання в Україні та справу розрахунків; підпис непевний.

Кардинал Ян Александр Ліпський відповідає владі Львова на прохання про втручання проти королівського декрету, що наказує допустити міщан східного обряду до міських урядів, заявляючи про своє заступництво перед коронним підканцлером.

Кардинал Ян Александр Ліпський повідомляє магістрат Львова про надіслання підканцлеру коронному міського проєкту з метою схилити короля до скасування рескрипту, який допускає русинів до міських урядів, застерігаючи перед занепадом торгівлі та зубожінням міста.

Декан і президес львівської катедральної капітули Мартин Ян Лосовський звертається до магістрату Львова з проханням замістити вакантне після смерті о. Віленського бенефіцій препозита Братства Тіла Господнього. Він просить обрати священнослужителя, який постійно резидентує на місці у Львові та вільний від інших душпастирських обов’язків, котрий особисто доглядатиме за численними катедральними богослужіннями.

Станіслав Лубенецький пише львівському писареві Войцеху Зімницькому про розбіжності з архідияконом щодо вигляду покоїв та просить детально описати потреби мулярів, які працюють на будівництві.