Каталог джерел

Ґордонова призначає кредиторам чоловіка 16 квітня 1692 року для отримання залишених товарів і боргових документів. Просить Форбса приїхати або надіслати уповноваженого.

Ельжбета Ґордонова скаржиться на тиск кредиторів чоловіка. Стверджує, що віддала навіть подаровані їй коштовності, й просить Форбса залишити засоби для життя з дітьми.

Ґреґорі просить надіслати його власноручний документ панові Форбсу у зв’язку з планами від’їзду до Ґданська й обіцяє оплату. Затримку пояснює нестягненими боргами, посилаючись на Белла й Томсона.

Ґродзіцький дякує волинському воєводі за обіцянки й реальну протекцію його родині, запевняючи у вдячності та готовності служити.

Ґродзіцький дякує за доброзичливе прийняття брата. Пише про його старість і власні труднощі під час безкоролів’я, а далі просить допомоги та протекції.

Ґродзіцький відсилає райців по квит на позичені 6 000 злотих до скарбу Речі Посполитої. Обіцяє зробити зауваження підлеглим, на яких скаржиться місто, та розрахуватися за взяте залізо.

Ґроховський запрошує львівських райців на єпископську урочистість 27 вересня 1625 року. Наголошує на дружбі, своєму руському походженні й значенні Львова як осередку митрополії.

Ґроховський розподіляє французьке й венеційське скло між кімнатами, вимагає завершення палацу та платні мулярові три злотих на тиждень. Згадує податки на прусську війну та напад на суфрагана у Венеції.

Ґроховський визначає оздоблення палацу: мармурові таблиці, скло, фарбування стелі й оксамитові крісла. Вимагає завершити роботи до св. Михаїла. Коментує конфлікт владики з королем і вірменську справу.

Архієпископ надає пребенду ксьондзові Станіміровському й знову просить завершити будівництво. Критикує недбалість із перевезенням на шкуті, вимагає тридцяти підвід і спільного руху обозу до Львова.

Архієпископ надсилає гроші через підконюшого. Наказує прискорити мурування, відклавши інші роботи до зими, та просить писаря тимчасово викласти кошти, якщо їх забракне.

Ґрушевич просить Форбса вибрати гарного соболя, готовий заплатити 160 або більше. Обіцяє вдячність і взаємну послугу. Дата відрізняється від зазначеної на обкладинці.

Ґрушевич пояснює, що нагальна потреба змусила його витратити залишені в нього червоні золоті. Обіцяє повернути відповідні монети, а в приписці нагадує про обіцяного собаку.

Катажина Ґрушевичова запрошує Форбса та його домочадців на весілля дочки Катажини, призначене на неділю 24 лютого 1686 року. Обіцяє віддячити за їхню прихильність.

Г’юсон повідомляє про часткові сплати, суперечку щодо цін поясів і продаж шовку. Згадує суд над підскарбієм і спростовує чутку про смерть поморського воєводи.

Г’юсон передає домовленості із Саскевичем і нові обіцянки сплат. Згадує таємний намір повернути монетний двір, пов’язаний із пропозицією срібла; особи й суми залишаються непевними.

Кшиштоф Франц підтверджує одержання від Александра Г’юсона 40 талерів за векселем Миколая Міталевича [прізвище непевне].

Г’юсон узгоджує виїзд із неназваним сеньйором та Форбсом. Запрошує Форбса на 28 число місяця, обіцяючи ночівлю й місце для коней та воза.

Г’юсон підтверджує виплату Кнабу 5905 і 20 грошів Bm. Описує затримки розрахунків, переговори про ціни поясів і нестачу монети; додає сеймові та придворні новини.

Г’юсон описує труднощі стягнення боргів, низьку ціну шовку та застій сейму. Переказує з голландських новин звістку про проголошення герцога Йоркського королем.

Висока вода затримує подорож Г’юсона. Він просить продавати товари навіть дешевше, стягує борги з Вольфа Гіршеля, Янася та Бера Шмуля й обмірковує розрахунки через Вроцлав і наумбурзький ярмарок.

Не отримавши боргів вчасно, Г’юсон обмірковує поїздку на ярмарок до Наумбурга. Просить продати залишки товарів навіть дешевше й скаржиться на лінивого слугу Джорджа Ліндсея.

Г’юсон повідомляє, що запакував тафту для короля на своєму возі разом із власними товарами. Планує подорож до Тарнова, згадує брак і дорожнечу позументів та відсутність новин.

Саскевич відмовляється платити до Трибуналу й хоче повернути пояси. Г’юсон організовує гроші до Гданська, обговорює ціни товарів і домагається відповідей маршалка, підскарбія та квартирмейстера.

Г’юсон домовляється про прийняття товарів і сплату боргів у Варшаві. Описує вади тканин, відмови та обіцянки платежів; залишається в місті, щоб зібрати гроші перед подорожжю.

Г’юсон повідомляє про труднощі зі стягненням боргів, конкуренцію торговців шовком та обрання маршалка. Згадує також клопотання про придворний документ у справі Сімервалла.

Г’юсон повідомляє про стягнення боргів і вексель до Ґданська. Зазначає повну сплату одного боржника та коментує затягування завершення сейму через приватні інтереси.

Г’юсон підтверджує сплату Зайделя, виплату Кнабу та гроші від старшого Саскевича. Молодший боржник відкладає сплату до кінця сейму. Автор описує ціни поясів і труднощі збуту шовку.

Г’юсон дякує за рекомендацію, завдяки якій купив товар у кредит. Планує торгувати на малих ярмарках, описує перевезення до Кракова та нарікає на коня за 22 [валюта непевна].

Г’юсон далі чекає грошей, переконує Саскевича прийняти пояси й просить Форбса написати йому. Обговорює сплати Камінга, гроші до Гданська та обіцянку квартирмейстера.

Г’юсон відмовляє в кредиті клієнтці з поганою платіжною репутацією. Нагадує Берові Шмулю про обіцянку сплатити 400 [валюту не вказано] та просить товари для ярмарку в Кросні.

Купець просить Форбса надіслати тканину й широкі срібні позументи для зацікавленої шляхтянки. Дозволяє продавати власні товари дешевше від зазначеної ціни, щоб отримати готівку.

Г’юсон описує відмову Саскевича платити, гроші до Гданська та стягнення полкового боргу. Переказує також звістку з Торуня про затоплення під мостом баржі зі свинцем.

Авторка дякує Ґлоґовському за допомогу, пересилає лист від чоловіка й запевняє у вдячності. Уривок зі згадкою Любліна залишається частково непрочитаним.

Брати Ґурки посилають двох уповноважених по гроші, які покійний Анджей Накуський [?] залишив на зберігання у львівської влади. Вони мають отримати суму й за потреби видати розписку від імені відправників.

Ґуровський просить Яблоновського захистити орендовані маєтки від постоїв, посилаючись на заяву гетьмана. Називає кілька володінь і обіцяє клопотання щодо асигнації.

Ґуровський дякує за звільнення орендованих маєтків від постоїв. Обіцяє далі клопотатися щодо асигнації й просить захисту брата та можливості довести його невинність.

Ґуровський скаржиться на повторну асигнацію гіберни попри квитанції львівської комісії. Називає денну суму шістнадцять злотих і утримання депутатів, просить їх відкликати, згадує параліч та неподані квитанції.

Ґуровський просить допомогти отримати гроші й захистити його перед військовою комісією. Обіцяє надати документи, що мають довести його невинність щодо висунутих звинувачень.

Ґуровський просить підтримки у справі військового союзу й дає довіреність братові Войцеху. Описує господарювання в Мшані та спроби видобутку срібла в Олькуші; хоче взяти участь у майбутній кампанії.

Ґуттіній дякує за успішне завершення його справи. Обіцяє обговорити справу Гайдера із суддею та віддячити за допомогу. На адресі є нотатка про отримання 14 березня.

Автор просить Гайдера викупити заставлені товари за 4000 флоринів. Дозволяє утримувати їх до повернення грошей та умовно продати; згадує Бандінеллі.

Ґуттіній повторює прохання викупити товари й питає, кому передати підготовлені, опечатані гроші. Згадує суди вранці й після обіду та здоров’я монарха.

Автор уповноважує Клавдія Геннієта [?] діяти щодо товарів. Пише, що заплатив йому 1300 флоринів, і просить адресата повернути цю суму. Звинувачує посередника у відсотках і судовому спорі.

Ґуттіній дякує райцям за привітання з посадою секретаря й обіцяє допомогу місту. Приписка містить подяку за дар п’ятнадцяти талярів.

Давіа вважає, що мир із турками не примирить сторін, а Італія може постраждати більше за Польщу. Хотів би спостерігати здалеку й називає Пруссію останнім джерелом побоювань.

Давіа не певен поїздки на Русь через сумніви щодо подорожі короля. Закликає пробудити давню звитягу, повідомляє про згоду сторін і потребу грошей для виступу понад 30 тисяч вояків.

Далтон передає справи красноставського й галицького старост та відомості про хоругви. У дописі повідомляє про перехоплення інструкції й неперевірену чутку про вбивство царя під час бунту.

Архієпископ Дамієтти підтверджує отримання листа про спір львівських кушнірів. Обіцяє врахувати прохання згідно зі справедливістю й у межах свого рішення; запевняє в допомозі також в інших справах.

Підскарбій протестує проти затримання чужоземних купців, які прямували на інші ярмарки. Він оспорює повноваження міста стягувати скарбові податки й вимагає звільнити людей і товари.