Каталог джерел

Подільський воєвода Михайло Жевуський дякує львівському магістрату за надіслані вітання з нагоди світлого свята Воскресіння Господнього. У відповідь він висловлює міській владі взаємні побажання здоров'я та всілякого благополуччя.

Подільський воєвода Михайло Жевуський повторює своє прохання до магістрату міста Львова щодо надання йому в оренду приміського села Білогорща. Він нагадує при цьому про традиційну прихильність своєї родини до міста, а також про власну підтримку львівських привілеїв.

М. Яворський сповіщає гетьмана Станіслава Яна Яблоновського про грабунки та обтяжливі вимоги до Холмської землі з боку німецьких військ та артилерії. Змушений повернутися з дороги, він просить гетьмана про заступництво для себе самого, своїх підлеглих і хоругов.

Гетьман Станіслав Ян Яблоновський повідомляє белзького каштеляна Александра Куропатницького про підготовку до сеймику, намір прибути до Львова та напруження навколо утвореного військового союзу (конфедерації). Згадує також про дії холмського єпископа та переміщення місцевих урядовців.

Станіслав Матеуш Жевуський пояснює белзькому каштеляну Александру Куропатницькому, що хоругва коронного хорунжого вже отримала наказ виступити в роз'їзд і не повинна стояти в його маєтках. Він зазначає, що зосередження військ зумовлене наказами та суспільною необхідністю, а воякам у шляхетських маєтках належить виключно дах над головою.

Анна Жевуська просить львівський магістрат надати вакантне після єпископа-суфрагана пробство заслуженому архікатедральному кустошу, баківському єпископу. В обмін на прихильне рішення вона запевняє у своїй та чоловіковій вдячності.

Автор пересилає Франциску Глоговському лист від свого рідного брата, белзького стольника, який свідчить про виконання прохання адресата. При цьому він висловлює впевненість, що Глоговський дотримає свого слова.

Анна Жечицька звертається до провізора Беема зі скаргою на сусідів, які спричинили суперечку та безпідставно звинуватили її в межових незгодах. Авторка просить про особистий огляд на місці в Малехові та справедливий розгляд справи, запевняючи у бажанні підтримувати добросусідські взаємини.

Ігнацій Жешовський ТІ повідомляє владу Львова про вручення довірених йому листів та про своє особисте заступництво перед адресатами у справах міста. До листа він додає отриману інформаційну відповідь і заявляє про подальшу готовність служити.

Анджей Жидовський повідомляє руському воєводі про зрив сеймику стороною, яка не змогла зберегти чинність попередніх сеймових постанов. Автор передбачає скликання наступного зібрання та просить про подальші, детальніші інструкції.

Даніель Житкевич виправдовується перед львівським магістратом через пропуск судового терміну його помічником і доповідає про стан справи з львівським архієпископом. Він радить рішуче боронити спірні міські межі, подавати протестації та клопотатися про призначення королівської межової комісії.

Даніель Житкевич повідомляє львівський магістрат про отримання матеріалів слідства (інквізиції) та радить організувати захист від притягнення міста до неналежних судів. Він пропонує відправити посланця до Варшави для отримання королівського мандату на захист міського імунітету проти претензій архієпископа та синодальних судів.

Гетьман Станіслав Жолкевський схвалює арешт львівським магістратом єврея, підозрюваного в шпигунстві на користь Туреччини, і наказує надалі тримати його під вартою. Він також рекомендує знайти перекладача, який прочитає вилучену в заарештованого кореспонденцію, що надсилалася до Константинополя.

Станіслав Жолкевський наказує владі Львова утримувати під вартою єврея, підозрюваного у шпигунстві на користь Туреччини, доки не надійде рішення від короля. Він запевняє, що після отримання розпорядження монарха повідомить райців і в разі потреби відішле по в'язня.

Станіслав Жолкевський звертається до влади Львова на захист скривдженого кредитора, пана Йонакія, вимагаючи стягнути борг із недобросовісного боржника Анджея Торосовича або ж ув'язнити його. Гетьман обґрунтовує свою підтримку заслугами Йонакія перед Річчю Посполитою.

Станіслав Жолкевський відповідає владі Львова на звістку про спалах бунту в місті, висловлюючи жаль через те, що сталося. Він радить райцям залагодити неспокій найлагіднішими заходами та відсилає їх за подробицями до міського писаря, з яким спілкувався раніше.

Станіслав Жолкевський звертається до влади Львова з проханням посприяти у стягненні боргу з Анджея Торосовича на користь заслуженого перед Річчю Посполитою пана Йонакія. Гетьман вимагає, щоб у разі несплати недобросовісного боржника негайно ув'язнили в міському арешті.

Гетьман Станіслав Жолкевський схвалює арешт у Львові єврейського посланця, підозрюваного в шпигунстві на користь Константинополя, і повідомляє про намір доповісти про справу королю. Він наказує райцям знайти перекладачів для прочитання перехопленого листування затриманого.

Гетьман Станіслав Жолкевський застерігає львівських райців щодо підозрюваного у шпигунстві на користь Константинополя торговця Марукі. Він радить розшукати його у Львові та затримати через напружену політичну ситуацію з Османською імперією.

Гетьман Станіслав Жолкевський наказує львівським райцям негайно передати панові Бродецькому кварцяні гроші, надіслані бранденбурзьким курфюрстом, які були депоновані у львівській ратуші. Ці кошти терміново потрібні для потреб війська.

Гетьман Станіслав Жолкевський застерігає львівських райців щодо єврея, підозрюваного в передачі відомостей до Константинополя під приводом торгівлі коштовностями. Він наказує тримати його під вартою в місті до надходження королівських інструкцій щодо цієї справи.

Станіслав Жолкевський заступається перед владою Львова за найнятого ним художника Богуша, просячи не примушувати його до опіки над далекими родичами. Гетьман наголошує, що через ці додаткові обов'язки митець не зміг би вчасно завершити доручені йому роботи.

Гетьман Станіслав Жолкевський застерігає львівських райців щодо підозрілого грека на прізвище Марукі, який скуповує коштовності та надсилає донесення до Константинополя. Він наказує розслідувати справу і затримати його з огляду на тривале напруження у відносинах з Османською імперією.

Польний гетьман коронний Станіслав Жолкевський наказує львівським райцям невідкладно передати панові Бродецькому передані на зберігання до ратуші гроші з бранденбурзької кварти з огляду на нагальні потреби війська. З канцелярійного напису випливає, що посланець гетьмана забрав згадані кошти 12 серпня 1614 року.

Станіслав Жолкевський просить львівських райців, щоб вони не примушували художника Богуша брати на себе юридичну опіку над далекими родичами. Гетьман аргументує своє прохання тим, що майстер нині повністю зайнятий роботою, яку виконує на його власне замовлення.

Станіслав Жолкевський відповідає на лист львівських райців щодо вчорашнього заворушення в місті, висловлюючи жаль із приводу того, що сталося. Він радить залагодити ситуацію якомога мирнішими засобами та відсилає адресатів до усних пояснень, переданих міським писарем.

Станіслав Журавський, цехановський стольник, просить бурмистра та райців міста Львова про прихильність до свого приятеля, пана Вальтера, у справі щодо вин, яка розглядається у Львові. При цьому він запевняє у своїй вдячності та готовності віддячити за виявлену ласку.

Адам Забєжовський повідомляє Францішека Завадського про труднощі з пошуком підвід для перевезення білоцерківського меду до Львова через обтяження місцевих людей фуражними повинностями на користь війська, розташованого на зимових квартирах. Він також просить надіслати розписку за двадцять одну бочку меду, відправлену до Язловця.

Поручник М. Забєлло, який заступає відсутнього бургграфа, просить президента Львова відкласти виконання декрету щодо пана Гнєвчинського та єврея-пазументника до повернення свого начальника. Він пояснює, що внесені в цій справі як депозит гроші перебувають у канцелярії бургграфа і сам він ними не розпоряджається.

Каєтан Забельський наводить розрахунок розподілу чиншу із сум, розміщених у перемишльських євреїв, і просить надіслати належні кошти, необхідні для будівельних робіт. Через обов'язки на будівництві він відмовляється від поїздки до Перемишля, радячи вжити судових заходів проти євреїв у консисторії.

Забельський пише адміністраторові шпиталю Святого Духа у Львові про квартальну виплату та ремонт. Він згадує термін 12 липня, кошти, залишені для отримання у директора, і пояснення директора, що він не виплатив їх через потребу в ремонті; Забельський повідомляє, що просив передати квартальну суму. В іншій справі він пише, що не займається другою «Zdziełka», не знає, хто має контракт, і не має щодо неї квитанцій. Деякі слова та зв’язок між цими справами залишаються непевними.

Завадський виправдовує свою відсутність у Львові необхідністю проведення слідства серед підданих за наказом белзької воєводини. Просить адресата переказати новини з пошти та доглянути поточні майнові справи.

Завадський сповіщає воєводу про передачу асигнації до жупництва та про занепокоєння підданих у старостві, які неохоче сплачують чинші й такси за збіжжя. Він закликає надіслати накази командуванню корогви з вимогою зглянутися на зубожіле населення, а також згадує про поточні замкові та фінансові справи.

Реєстр дрібних господарських і подорожніх витрат, що включає, зокрема, оплату послуг ремісників, перепочинку коней, гінців та придбання речей щоденного вжитку. Аркуш також містить чернеткові стовпчики з підрахунками грошових сум.

Завадський запевняє адресата в належній йому повазі, попри те що інші переслідують власні приватні інтереси. У приписці він також передає побажання здоров'я від сина, який перебуває в Заторі.

Автор пояснює свою відсутність необхідністю несення служби та очікуванням дій монарха. Він також повідомляє про дії підлеглих, спостереження за компанією та неможливість розкрити наміри львівського ловчого.

Завадзький повідомляє воєводу про виконання доручень у Мостиськах, заготівлю провіанту та відправлення коня. Також сповіщає про врегулювання паном Вінявським справ щодо сасецької оренди, надсилає копію інтерцизи й обіцяє незабаром повернутися до Львова.

Завадський доносить воєводі про судові труднощі та неспокій, спричинені конфедератами в період безкоролів'я, а також про з'ясування справи спірних оплат у Мостиськах. Він також повідомляє про велику кількість бочок меду, забраних зі Старого Дна та панської пасіки, заявляючи про безкомпромісний розрахунок з орендарем.

Філіп де Заглі повідомляє волинському воєводі про завершення вимушеного перебування в Ерзурумі та запланований виїзд до двору шаха з посольством. Він наполягає на надісланні королівського листа для перського правителя, застерігаючи водночас від доручення дипломатичних місій духовенству.

Загоровська сповіщає волинського воєводу Яна Станіслава Яблоновського про смерть свого чоловіка. Вона запрошує його на похоронні урочистості, призначені на 21 березня 1697 року в отців домініканців у Луцьку.

Королівський секретар Якуб Задзік повідомляє бурмистрові та райцям Львова про повернення синдика, який залагоджував міські справи у Варшаві. При цьому він запевняє у своїй незмінній готовності зичливо підтримувати справи міста та його наступних посланців.

Великий канцлер коронний Якуб Задзик надсилає владі Львова запечатану королівську декларацію, отриману для міста ксьондзом-референдарем за відсутності канцлера при дворі. Він також запевняє адресатів у своїй незмінній прихильності та доброзичливості.

Канцлер Якуб Задзік повідомляє владу Львова про укладення міськими делегатами у Варшаві торговельної угоди з львівськими євреями, що відбулося на бажання короля та за посередництва канцлера. Водночас він запевняє райців, що укладена угода жодним чином не порушує прав чи привілеїв міста.

Якуб Задзік дякує львівському пріору за передачу листа з Персії, з якого король із задоволенням почерпнув відомості про перського володаря та тамтешні справи. Він також просить регулярно пересилати будь-яку подальшу кореспонденцію, що надходитиме зі Сходу.

Задзик повідомляє магістрат Львова про королівську декларацію щодо Варшави, яку референдар отримав за відсутності автора. Він зазначає, що це може створити труднощі адресатам; подальший виклад частково непевний. Датовано у Варшаві 22 вересня 1634 року.

Королівський секретар Якуб Задзік повідомляє владу Львова про повернення синдика, який залагоджував міські справи у Варшаві. Він запевняє у своїй незмінній прихильності та готовності допомагати як йому, так і прибулому міському писареві.

Коронний канцлер Якуб Задзік повторно звертається із заступництвом до львівського магістрату, підтримуючи повторний королівський мандат, який наказує укласти з євреями торговельну угоду. Він звертає увагу на тягарі, які несуть євреї, та на збитки міста, спричинені відсутністю офіційного договору, що регулював би їхню діяльність.

Ґжеґож Заликевич скаржиться президентові Львова на неправомірне затримання його челяді та відібрання м'яса, придбаного на Замарстинові для домашніх потреб. Автор просить про справедливість і наказ повернути конфісковані харчі.

Григор Залікевич повідомляє пана директора про вилучення цеховими різниками м'яса, яке несли із Замарстинова і яке виявилося партацьким товаром. Він зазначає, що за цеховим правом м'ясо повернуть лише за умови складення присяги слугою адресата про те, що воно придбане для власних потреб, інакше його конфіскують.

Григор Задикевич пояснює президентові Львова, що придбав м'ясо виключно для власних потреб і потреб свого брата, тож цех різників не повинен мати до нього претензій. Він просить міську владу звільнити його від подальшого клопоту та розглядів у цій справі.